Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
«Худрук» театру Богдан Ступка на зібранні після великого антракту. (Володимира СТАДНИКА.)
Учора франківці розпочали свій 87-сезон. Традиційно, виставою «Украдене щастя». Яка у рік 150-річчя Івана Франка звучала ще символічніше, ніж завжди. Хоча шанували і ще шануватимуть свого патрона-ювіляра франківці не одним лише «Украденим щастям», яке, до речі, в репертуарі театру вже понад півстоліття. (Першу версію п'єси Франка ставив ще Гнат Юра, а друга, Данченка-Ступки, була зіграна понад триста разів). Події «на тему» розпочалися ще до офіційного старту сезону 2006—2007: днями театр повернувся з гастролей у Львові, присвячених 750-річному ювілею міста та 150-річчю Франка, які Богдан Ступка назвав «шикарними». Возили «Украдене щастя», «Увертюру до побачення», «Каїн» та інші вистави, які у Львові змогли побачити далеко не всі бажаючі — сотні львів'ян змушені були картати себе за неоперативність, тупцюючи біля таблички «Усі квитки продані». І шкодувати, що про зустріч зі своїми колишніми земляками — Ступкою, Кадировою та іншими теперішніми франківцями — вони могли хіба що почитати в газетах.
Не зважаючи на досить щільний гастрольний графік, Богдан Ступка з Іриною Дорошенко і Тарасом Жирком побували в Нагуєвичах — селі на Львівщині, де народився Франко. Звідти привезли чотири ялиці, які були урочисто висаджені біля пам'ятника Каменяру в день збору трупи театру. Окрім символічно-концептуального озеленення, на першій у новому сезоні зустрічі франківці мали ще кілька важливих справ. Привітали нещодавніх іменинників та ювілярів на чолі зi своїм художнім керівником, який наприкінці серпня святкував 65-річчя. Вшанували пам'ять колег, яких втратили за ці кілька місяців — відійшли у вічність Володимир Горобей, Віталій Розстальний, Степан Олексенко. Заручилися обіцянкою Олексія Богдановича підняти келихи з нагоди присвоєння йому звання народного артиста. «Місце і час я повідомлю додатково», — запевнив Богданович, який за час літнього тайм-ауту встиг не лише із «заслужених» перейти до «народних», а й стати зіркою серіалу «П'ять хвилин до метро».
Озвучив Богдан Ступка і плани на майбутнє: «Тіні забутих предків» Коцюбинського, які має ставити Григорій Гладій; «Людина з Ламанчі» у постановці Володимира Петрова, яку ми з нетерпінням виглядали ще цього року; «Віват, королево!» (Р. Болт, режисер Юрій Кочевенко); «Весілля Фігаро», його на сцені театру Франка поставить Юрій Одинокий. Литовського режисера Лінаса Зайкаускаса, який має кілька вистав у Театрі драми і комедії, Ступка запросив до роботи над «Кавказьким крейдяним колом» Бертольда Брехта. А найближчу прем'єру франківці випускають уже за кілька днів, 24 вересня — львівський режисер Володимир Кучинський дебютуватиме на сцені української драми з виставою «Посеред раю на майдані». Цю історію за листами Івана Франка написав драматург Клім (Володимир Клименко).
Минулого сезону франківці активно гастролювали — окрім Львова, театр навідався до Черкас, Вінниці, Харкова, Санкт-Петербурга, Варшави... Цього року Богдан Ступка також не збирається відмовлятися від творчих візитів. «Мав приємність побувати на ювілеї Малого театру, — почав здалеку Богдан Сильвестрович. — І там із художнім керівником Юрієм Соломіним попередньо домовився про бартер. Вони приїдуть на гастролі до нас, а ми — днів на десять до них. Записали собі цей візит на кінець лютого наступного року. Цього року ми планували такий взаємообмін із МХАТом, але нічого в нас не вийшло, бо Олег Табаков любить великі гроші. Думаю, з Соломіним матимемо кращі перспективи».
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>