Телескопи зачохлені, повітряні кулі здуті, книги наполовину розкуплені, салют відгримів. Майже півтисячна армія (чекали десь на сотню менше) письменників, видавців, критиків, журналістів, торговців книжками і просто фанів не без жалю спакувала валізи. Останні відверто поважчали від літературних новинок та призів із подарунками. Цього року Харків, як ніколи, був прихильним саме до гостей. Усі три «Золотих кадуцеї», так само як і гран-прі фестивалю — «Філософський камінь», успішно покинули межі України.

Традиційний обмін поцілунками — і за якусь мить вона вже була в апартаментах Віталія Шлайфера. Жага все знову побачити, знову все перелапати аж світилася в її очах! Ніяка, навіть дика, сила не могла зупинити Руслану «наковтатися» духу амазонки-переможниці! «І не зупинить, — каже пані Лижичко. — Наразі я не можу бути деінде: тут така аура!.. Я страшенно рада, що є людина, яка може мене консультувати. Коли про зброю розповідає Віталій, то вона для мене перестає бути зброєю, а стає мистецтвом! Враження фантастичні! Скоро буде й результат наших зустрічей — знято другу частину «Дикої енергії». Читали ж книжку Сергія і Марини Дяченків? Другий кліп присвячено військовій тематиці: героїня потрапляє в гори, де вона має три поєдинки з амазонками...»