Не страшний суд, якщо його можна проігнорувати.

      Позавчора Україна виграла ще один суд у справі кримських маяків. Апеляційний господарський суд Севастополя визнав неправомірність утримання українських навігаційних об'єктів російським морфлотом. Він відхилив позов російської сторони, тим самим підтвердивши рішення суду ще від 2003 року, яке, власне, й оскаржували наші сусіди.

      Якщо в понеділок феміда встановила належність Україні маяків по всьому узбережжю Криму, то вчорашнє рішення стосувалося споруд у Севастополі. Як повідомив «УМ» лідер молодіжної організації «Студентське братство» Олег Яценко, суд постановив повернути Україні всі 77 маяків, що утримуються Росією, а також низку інших важливих об'єктів у місті: кількаповерхову будівлю, яку займає Гідрографічна служба Чорноморського флоту, Управління 23-ї океанографічної експедиції, комплекс будов 20-го гідрографічного загону, аерологічну станцію тощо.

      Ясна річ, російська сторона не сприймає останніх рішень феміди. Міністерство закордонних справ РФ вустами свого речника Михайла Каминіна закликало Україну «утримуватися від дій, які здатні загострити і без того непросту ситуацію навколо навігаційно-гідрографічних об'єктів забезпечення мореплавання в Чорному і Азовському морях, і продовжувати пошуки розв'язання проблем, що  існують, винятково шляхом переговорів». МЗС Росії висловлює «тим більший жаль», бо віднедавна вдалося поновити роботу над текстом угоди про навігаційні об'єкти. Росіяни вважають, що ситуацію в Криму можуть розв'язати саме міжнародні договори, натомість «українські суди (як і російські) некомпетентні розглядати спори, пов'язані із застосуванням міжнародних договорів щодо Чорноморського флоту».

       Те, чому росіяни хочуть перенести тему маяків на міждержавний рівень, — зрозуміло. На переговорах у них традиційно багато аргументів, точніше — способів шантажу та засобів фінансово-політичного впливу, щоб здобути собі якомога вигідніші преференції. А от інша річ — суд, із ним же угоди не укладеш. Хоча суд у нас теж є гілкою влади, такою самою, як законодавчі та виконавчі органи.

      Найприкріше те, що тези, тотожні російському зовнішньополітичному відомству, висловлюють й українські посадовці. Скажімо, Прем'єр-міністр Віктор Янукович називає цю проблему «міжурядовою». «Це питання буде розглянуте у листопаді на засіданні міжурядової комісії», — зазначив керівник уряду у Брюсселі. Видно, що йому незручно торкатися цієї теми. Рішення українського суду ніби й є, але спробуй йому вторити, коли над тобою з-за східного кордону здіймають дебелу ломаку. От і голова Севастопольської міськради Валерій Саратов каже, що зараз Україні недоречно розбурхувати «маячне питання», зокрема, тому, що «Україна серйозно готується до питань розробки газових родовищ у Росії». Виходить, щоб грітися російським газом, треба здати маяки, чи як?

      Натомiсть колишній нардеп і екс-голова Комітету з питань нацбезпеки Борис Андресюк слушно зауважив, що останнім часом заяви щодо флоту з'являються не на рівні вищого керівництва, а «на рівні помічників і радників перших осіб». «Самі перші особи утримуються від коментарів, — зазначає Андресюк. — А отже, форми і терміни інвентаризації майна, можливість перегляду цін на оренду флоту ще не вирішені. Остаточне політичне рішення про те, як це відбуватиметься, ще не ухвалене. Тому ми і є свідками суперечки, «локальних воєн» і обміну люб'язностями «других-третіх осіб».

      Залишається запитати: чи виконуватиме хтось рішення суду, чи він стане таким собі дипломатичним непорозумінням, на яке потім заплющать очі? Адже, слушно зазначає у коментарі «УМ» Олег Яценко, «невиконання рішень судової влади є злочином відповідно до Кримінального кодексу».