Територія книжки

      Учора у Львівській опері відбувся перший і останній офіціоз «найбільшого у світі ярмарку української книги» — урочисте відкриття, вітальні промови, концерт, вручення дипломів і «равликів» переможцям конкурсу «Книга Форуму-2006» — на суд журі 120 видавництв прислали понад 500 видань. Тож фактично XIII Форум відкрився 13 числа.

      20 членів Академічної ради, котра розглядала наукові книжки, підручники та довідкову літературу, і 21 «суддя» Літературно-мистецької ради зібралися в Будинку вчених і гаряче відстоювали ті книжки, які вони вважали найкращими. В результаті, звичайно, вийшло середньоарифметичне — 50 вiдсоткiв з проголосованих книжок у нашій, літературно-мистецькій, секції я б хотіла мати в себе, а решту спокійно пропустила б.

      Відповідальний секретар журі Богдан Тихолоз висловив перед початком роботи кілька побажань: якщо є вагання між книжкою, виданою за державний кошт чи за приватний, краще підтримати видавця, який працює в ринкових умовах, бажано вибирати українські книжки — за духом і наповненням, звернути увагу на книги про Франка(бо ювілей) і книги про Львів (бо теж ювілей), спокійніше ставитися до ліцензованих і перевиданих книжок.

      Найбурхливіша дискусія розгорілася навколо гран-прі, яке мали затвердити обидві Ради — Академічна відстоювала безпрецедентну наукову працю Ярослави Мельник «Іван Франко і biblia apokrypha»(видавництво Українського католицького університету») і книгу, видану УЦНК «Музей Івана Гончара», «Україна і українці». Частина членів журі впадала в афект від того, що на гран-прі висуваються «картинки» — фотографії з приватної колекції, подані без коментарів, тільки з підписами, і до того ж книжка вийшла тисячним накладом і буде такою дорогою, що може перетворитися на «чиновницьку подарункову», мовляв, звичайній людині вона не по кишені. А от тема «Франко і апокрифи» вперше розроблена так повно, роботу виконано колосальну і наклад, зрештою, 5000 примірників. «Захисники» «України і українців» акцентували на тому, що ці світлини говорять самі за себе і цінні навіть без наукового коментування, видання настільки самодостатнє й естетично гармонійне, що немає значення, який у нього наклад, — його цінність для бібліотек важко перебільшити. Все вирішило голосування.

      Серед книжок, які увійшли до двадцятки переможців, — тритомник Івана Дзюби «З криниці літ»(ВД «Києво-Могилянська академія»), монографія Мирослава Поповича «Червоне століття»(«АрТек»), переклад книги Патріса Паві «Словник театру»(Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка), збірка віршів Мойсея Фішбейна «Ранній рай»(«Факт»), дитяча адаптація Гашекових «Пригод бравого вояка Швейка»(«Фактор»), альбом-каталог «Іконостас Церкви Воздвиження Чесного Хреста з монастиря Скит-Манявський»(Львівський філіал Національного науково-дослідного реставраційного центру України) тощо.

      Цікава ситуація склалася у Форуму видавців із палацом Потоцьких, на який щороку падає велике навантаження по кількості презентацій і прес-конференцій. Ця пам'ятка архітектури належить Львівській картинній галереї і до останнього дня її директор Борис Возницький був проти того, щоб пускати Форум на свою територію, — угоду про оренду було підписано тільки 13 вересня, хоча гроші були проплачені заздалегідь. Президент Форуму видавців Олександра Коваль розповіла «УМ»: «Уже в минулому році в нас із палацом Потоцьких виникли деякі непорозуміння щодо суми оплати. Дирекція палацу мотивує свої рішення тим, що їм встановило розцінки на оренду Міністерство культури, і ця вартість становить 500 гривень за 1 годину в одному залі. Звичайно, видавці таких грошей не мають, ми узгодили суму, яку можемо проплатити за оренду, але угода була підписана щойно напередодні форуму, причин я насправді не знаю». О 9-й ранку чотирнадцятого Олександра Коваль, зустрічаючи гостей на першому поверсі Палацу мистецтв, знизувала плечима — палац Потоцьких мали відчинити о 9-й, двері й досі зачинені, на 10-ту призначена прес-конференція організаторів. Відкрили двері о 9.45. Оксана Кожінкевич, завідуюча відділом старого європейського мистецтва ХIV—XVII ст. Львівської картинної галереї, пояснила «УМ»: «Бажаючих потрапити на Форум багато, а у нас все ж таки музей і йому складно пропускати через себе ці неймовірні тисячні маси. Реставрація «Золотого залу» закінчилася 2,5 місяця тому, і до цього треба ставитися обережно і чемно, а все-таки це оператори, камери. В другій, анфіладній частині палацу дуже багато фарфору, декоративно-прикладних речей і теж є небезпека, що буде щось побито. Ну і я вам скажу, невідомо хто може сюди прийти — не тільки ті, хто любить книжки, а й ті, хто люблять картини. Охорона є, але ж ви бачите, що сьогодні в цьому залі було до 200 людей, а він витримує 75—80. І коли надихає 200 чоловік, температурний режим, даруйте, змінюється». Хоча при цьому пані Оксана визнає, що за всі роки проведення форумів видавців жодних НП у палаці Потоцьких не траплялося.

      Проблема відсутності сучасного виставкового залу в центрі міста для Форуму, і не тільки для нього, актуальна для Львова уже кілька років. Кажуть, пановi Возницькому дзвонили аж із секретаріату Президента, щоб він погодився пустити Форум на свою територію.

      Учора на Форумі презентував свій благодійний соціальний проект на підтримку читання лідер «Океану Ельзи» Святослав Вакарчук. Уже в листопаді, за його словами, відеоролики, білборди і плакати з'являться на вулицях українських міст. Причому Вакарчук виступає в цьому проекті і як організатор, і як «наочність». «Це буде яскрава, трохи провокативна реклама, але аж ніяк не сіра», — сказав він. Музикант закликав підтримати цей проект усіх небайдужих — власників рекламних площ, телеканалів, медіа: «не треба думати: держава нічого не робить, і я не буду». До речі, Вакарчук єдиний із публічних осіб передав 50 тисяч гривень акції «Книгоманія» — на закупку книжок для інтернатів та сільських бібліотек.

      Вакарчук, одна з найпопулярніших зірок країни, сказав, що за останній рік прочитав багато сучасної української прози, але найбільше його вразив роман Марії Матіос «Солодка Даруся». А що купити на нинішньому Форумі, він спитає поради в Олександри Коваль.