Якщо село — англійське, до діда лист дійде!

      Ті, хто вивчав у радянській школі повний курс російської літератури, мають пам'ятати не лише фразу «на дєрєвню, дєдушкє», а й сам образ 9-річного хлопчика-сироти Ваньки Жукова, — того самого, який писав зворушливого листа дідусеві Костянтину Макаровичу, скаржився на свого хазяїна — шевця Аляхіна — і просив забрати  його з наймитування, але не написав на конверті ані адреси, ані дідового прізвища. Шкода російського пацана — героя оповідання Чехова «Ванька»: не дійшов той жалісний лист. А якби хлопчак жив у Великій Британії й скористався послугами королівської пошти, то, не виключено, кумедне послання знайшло б адресата. Адже дійшов до мети дуже схожий лист від малого Джеймса Тангейта!

      Як повідомляє сайт «Ананова», 6-річний хлопчик адресував листівку також своєму дідові. На ній малюк написав: «Дорогий дідусю! Ми піймали 57 крабів, від Джеймса». А замість адреси накарлякав: «Завідувачу пральними машинами, Іксворт». Бачачи такі Джеймсові старання, Тангейт-тато, ніби знущаючись, дописав знизу картки: «Б'юся об заклад, королівська пошта ніколи не доставить цього листа!».

      Але треба ж — дід Джеймса, 62-річний механік, який займається ремонтом побутової техніки і живе в заміському будинку за сотню кілометрів (!) від згаданого в листі міста Іксворт, все-таки одержав послання від онука. «Мабуть, мене знають усі в нашому районі, тому що я вже не перший десяток років займаюся своєю роботою», — припустив дідусь.

      А працівники британської пошти, котрі зробили майже неможливе, з гордістю пояснили в інтерв'ю журналістам: вони ніколи не лінуються проїхати кілька зайвих миль, аби донести листа за будь-якою адресою.