Вид iз порту на Ялтинський маяк. (Фото Івана ЛЕОНОВА.)
Нарешті дочекалися: учора кримська феміда винесла рішення, яким підтвердила, що скандально відомі маяки на Південному узбережжі Криму є власністю України і росіяни захопили їх незаконно. Про це «УМ» розповів голова молодіжної організації «Студентське братство» — тієї самої, яка тривалий час «воює» з іноземним флотом за повернення гідронавігаційних об'єктів у власність України. «Севастопольський апеляційний господарський суд, який є вищим за всі інстанції самого Севастополя і всього Криму, прийняв рішення задовольнити позов Генпрокуратури України до Російської Федерації про повернення з незаконного володіння об'єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення від мису Тарханкут до мису Аюдаг», — повідомив «УМ» Олег Яценко. Він додав, що це рішення стосується і маяків, і кількох будинків та установ у Феодосії.
Ця історія тривала кілька років. То тільки останнім часом вона викликала стільки суперечок та активних зіткнень, а насправді ж Україна почала відстоювати в судах ці маяки давно. Ще в 1998 році уряд Пустовойтенка видав постанову, де прописав усі навігаційні об'єкти за українським Міністерством транспорту. Росіяни з таким поворотом не погодилися. Тому довелося йти до суду і той суд таки виграти. Однак тоді дійшло до апеляції, і вже тут, за словами Яценка, почалися гальмування.
«На суді могли неправильно перекласти якесь слово, — розповідає лідер «Студентського братства». — Наприклад, «вилучити» перекладали як «истребовать» і потім казали, що це не означає «вилучити», а лише щось «вимагати». Такі слова затримували справу на роки».
Проте, вважає Олег Яценко, ніякого прецеденту в цьому нема. Суд просто підтвердив те, що насправді є: маяки — українські. «Суд не є генератором законодавства, — каже Яценко. — Він є своєрідною експертизою того, що насправді є». Однак «СБ» побоюється, що цю тезу не так легко сприймуть українські посадовці і, можливо, не надто швидко візьмуться втілювати це рішення. Відтак «Студентське братство» збирається оформити вимоги: до МВС — щоб посилило виконавчу службу, якій належить втілити постанову; до Мінтрансу — щоб активізувало свою роботу в цьому напрямi; до Фонду держмайна — щоб провів-таки інвентаризацію; до прокуратури — «почати діяти».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
