Свого часу «Мала земля» — така собі тоненька агітка, написана від імені генсека Леоніда Брежнєва, в якій розписувалися воєнні подвиги її «автора», була предметом обов'язкового обговорення для широкої радянської громадськості від Чопа і до Курил. Письменники з іменами, представники багатотисячної армії «партгоспактиву» і просто рядові будівники комунізму на різних зборах, по радіо і з телеекранів наввипередки оцінювали достоїнства шедевру епохи пізнього брежнєвізму, удостоєного найвищої в тодішньому СРСР премії — Державної. Такий був час, така була держава, її ідеологія, і такою була система «промивання мізків» для трудящих — щоб вони багато не замислювалися про світоустрій, а вживали його препарованим відповідно до лекал, виготовлених у тодішніх ідеологічних майстернях.
Як відомо, Леонід Брежнєв почав писати мемуари вже наприкінці свого політичного життя. Його тезка на прізвище Кучма, теж державний лідер і теж дніпропетровського «розливу», так само вдарився в мемуаристику. Леоніда Даниловича прийнято вважати автором книжки «Україна — не Росія» (виданої, щоправда, чомусь аж на Уралі, та ще й російською мовою). Важко судити, якою була справжня мета написання цього «бестселера», тим більше що не всім, на жаль, вдалося його прочитати і законспектувати. Багатьох відлякує ціна, що, скажімо, на київському ринку «Петрівка» доходить до 80 гривень. Твір має постійну рекламу на радіо, але відсутнє хоч якесь всенародне обговорення непересічних думок уродженця периферійного села Чайкине, який віднедавна став відомим фактично на весь світ. Та й щось поки не чутно про висування дорогого Леоніда Даниловича на Шевченківську премію...
Однак це ще не все. Ситуація навіть гірша, ніж можна собі уявити. Книжку першої людини в державі свідомо бойкотують... державні чиновники. Достойний витвір уяви самого Кучми забороняють для обговорення! І хто? Аж ніяк не клята опозиція, яка готова вчепитися за будь-яку нагоду, аби насолити гаранту Конституції. Забороняють представники влади, а саме — обласна адміністрація Черкаської області.
Зокрема, нещодавно черкаська обласна організація Української народної партії запропонувала обговорити книгу Леоніда Кучми на зустрічі з професорсько-викладацьким та студентським колективом Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Приїхати до Черкас на 5—7 грудня запланували голова УНП Юрій Костенко, інші народні депутати з фракції «Наша Україна», письменники Павло Мовчан, Іван Драч, Дмитро Павличко. Однак, як виявилося, у Черкасах навіть не хочуть чути про книжку українського Президента. Про відмову стало відомо позавчора. Джерела в обласній державній адміністрації стверджують, що її глава, есдек Льошенко, особисто заборонив обговорювати книгу «Україна — не Росія».
З цього приводу абсолютно резонним буде далеко не риторичне запитання: з яких це пір Леонід Кучма став забороненим письменником в Україні? І куди, як кажуть, дивиться Національна спілка письменників? Сподіваємося, що особисте листування її голови Яворівського з Кучмою як Президентом України не стане на заваді об'єктивному розгляду цього питання письменницьким активом.
Цікаво, а чи знає про таке неподобство, як заборона обговорення «Повісті временних літ» нашого часу, не те що Сам, а хоча б глава його Адміністрації? Чи це просто самодіяльність місцевих князьків?..
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
