Свого часу «Мала земля» — така собі тоненька агітка, написана від імені генсека Леоніда Брежнєва, в якій розписувалися воєнні подвиги її «автора», була предметом обов'язкового обговорення для широкої радянської громадськості від Чопа і до Курил. Письменники з іменами, представники багатотисячної армії «партгоспактиву» і просто рядові будівники комунізму на різних зборах, по радіо і з телеекранів наввипередки оцінювали достоїнства шедевру епохи пізнього брежнєвізму, удостоєного найвищої в тодішньому СРСР премії — Державної. Такий був час, така була держава, її ідеологія, і такою була система «промивання мізків» для трудящих — щоб вони багато не замислювалися про світоустрій, а вживали його препарованим відповідно до лекал, виготовлених у тодішніх ідеологічних майстернях.
Як відомо, Леонід Брежнєв почав писати мемуари вже наприкінці свого політичного життя. Його тезка на прізвище Кучма, теж державний лідер і теж дніпропетровського «розливу», так само вдарився в мемуаристику. Леоніда Даниловича прийнято вважати автором книжки «Україна — не Росія» (виданої, щоправда, чомусь аж на Уралі, та ще й російською мовою). Важко судити, якою була справжня мета написання цього «бестселера», тим більше що не всім, на жаль, вдалося його прочитати і законспектувати. Багатьох відлякує ціна, що, скажімо, на київському ринку «Петрівка» доходить до 80 гривень. Твір має постійну рекламу на радіо, але відсутнє хоч якесь всенародне обговорення непересічних думок уродженця периферійного села Чайкине, який віднедавна став відомим фактично на весь світ. Та й щось поки не чутно про висування дорогого Леоніда Даниловича на Шевченківську премію...
Однак це ще не все. Ситуація навіть гірша, ніж можна собі уявити. Книжку першої людини в державі свідомо бойкотують... державні чиновники. Достойний витвір уяви самого Кучми забороняють для обговорення! І хто? Аж ніяк не клята опозиція, яка готова вчепитися за будь-яку нагоду, аби насолити гаранту Конституції. Забороняють представники влади, а саме — обласна адміністрація Черкаської області.
Зокрема, нещодавно черкаська обласна організація Української народної партії запропонувала обговорити книгу Леоніда Кучми на зустрічі з професорсько-викладацьким та студентським колективом Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Приїхати до Черкас на 5—7 грудня запланували голова УНП Юрій Костенко, інші народні депутати з фракції «Наша Україна», письменники Павло Мовчан, Іван Драч, Дмитро Павличко. Однак, як виявилося, у Черкасах навіть не хочуть чути про книжку українського Президента. Про відмову стало відомо позавчора. Джерела в обласній державній адміністрації стверджують, що її глава, есдек Льошенко, особисто заборонив обговорювати книгу «Україна — не Росія».
З цього приводу абсолютно резонним буде далеко не риторичне запитання: з яких це пір Леонід Кучма став забороненим письменником в Україні? І куди, як кажуть, дивиться Національна спілка письменників? Сподіваємося, що особисте листування її голови Яворівського з Кучмою як Президентом України не стане на заваді об'єктивному розгляду цього питання письменницьким активом.
Цікаво, а чи знає про таке неподобство, як заборона обговорення «Повісті временних літ» нашого часу, не те що Сам, а хоча б глава його Адміністрації? Чи це просто самодіяльність місцевих князьків?..