Євген Червоненко: Ющенку немає за що червоніти, коли йдеться про ситуацію з зерном у 2000—2001 роках

05.12.2003
Євген Червоненко: Ющенку немає за що червоніти, коли йдеться про ситуацію з зерном у 2000—2001 роках

Велике зерно часто стає полем для політичних спекуляцій. (Фото Укрінформ.)

      Народний депутат Євген Червоненко, член фракції «Наша Україна», коментуючи звинувачення Леоніда Кучми, нібито в нинішній аграрній кризі винні три останні склади Кабінету Міністрів, включаючи уряд Віктора Ющенка, висловив своє обурення цією заявою гаранта. «Коли уряд Ющенка приймав справи від попередників, головною проблемою було те, що запаси зерна зберігалися на 530 підприємствах різних форм власності, і лише з кожним десятим із них були укладені відповідні договори. При цьому грошей, які отримував Держрезерв від держави, не вистачало не лише на оплату зберігання зерна, а навіть на утримання власне системи Держрезерву», — зазначає в коментарі для прес-служби «НУ» Червоненко, який за Прем'єра Ющенка якраз і очолював Державне агентство з управління державним матеріальним резервом.

 

      — Перше, що ми зробили, — звернулися в Раду національної безпеки і оборони України, порушивши питання про переміщення всього зерна в систему Держрезерву, — зазначає Євген Альфредович. — Одразу уклали 100 відсотків договорів про збереження зерна, що дало можливість у разі його несанкціонованого використання подавати позови і захищати державні інтереси. Ми вперше за багато років провели облік зерна в Держрезерві, зупинили масове його розкрадання.

      Я категорично не згоден з Президентом, ніби уряд Пустовойтенка залишив по собі прекрасні показники, і що ціна на хліб за уряду Ющенка була найвищою. Навесні 2000 року передумови для паніки на аграрному ринку були значно більшими, аніж цього року. Але три з половиною роки тому Держрезерв за згодою з Міністерством економіки, яким тоді, до речі, керував Серій Тигіпко, запровадив відкриті тендери на зерно. Такий крок викликав шалений спротив так званого аграрного лобі, чиї представники звикли отримувати зерно за заниженими цінами по «телефонному праву». Одними з головних противників встановлення реальних цін на зерно були Володимир Щербань та Віктор Янукович — голови Сумської та Донецької облдержадміністрацій. «Губернатори» не бажали розлучатися з практикою, коли зерно не належало державі, а перебувало на елеваторах, звідки вони могли його «наскоками» забирати за цінами, в декілька разів нижчими, ніж ті, за якими купувала держава.

      Завдяки аукціонам на ринку сформувалася реальна ціна на зерно, ми зупинили паніку, а ціна на зерно не перевищувала 850 гривень за тонну. Більше того, завдяки реальній ринковій ціні банки добровільно почали кредитувати сільгоспвиробників, і в 2000 році селяни отримали 1,6 мільярда гривень кредитів — це нечувана сума, яку не вдалося перевершити в наступні роки жодному з наступників Віктора Ющенка. Держава запровадила політику компенсації кредитних ставок тим банкам, які кредитували село.

      Усі ці кроки дозволили в наступному році виростити небувалий врожай зернових, адже селяни змогли вчасно закупити паливо, добрива, гербіциди тощо. Крім того, з метою стримування паніки були запроваджені тендери на муку, що дозволяло Держрезерву заробити гроші на зберігання врожаю. Це знову викликало спротив аграрного лобі, представники якого бажали купувати не борошно, а зерно, оскільки це приносило для них значні вигоди. Постановою уряду Ющенка № 174 в управління Держрезерву були передані підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України», яка мала борг перед Держрезервом у 0,5 мільярда гривень. До речі, цього року Віктор Янукович списав борг Державної акціонерної компанії «Хліб України» у один мільйон тонн зерна перед Держрезервом. У обмін за це «Хліб України» мав віддати державі 9 комбінатів, які й без того вже належали державі за розпорядженням Віктора Ющенка. Тож у мене виникає питання: за які такі заслуги Янукович «пробачив» борги «Хліба України» перед державою?

      У 2000 році уряд Ющенка розпочав безпрецедентний експеримент, коли фермерським господарствам та КСП почали продавати паливно-мастильні матеріали в обмін на прямі договори на поставки хліба. Така система фактично унеможливлювала корупцію, оскільки прибирала посередників. Коли в 2001 році хлібороби зібрали рекордний урожай, Держрезерв вирішив скуповувати зерно у виробників за ринковими цінами — близько 700-800 гривень за тонну. Але уряд Ющенка вже відправили у відставку, і це розв'язало руку представникам аграрного лобі. Останні усунули від закупівель Держрезерв та надали повноваження майже збанкрутілому «Хлібу України», який має боргових зобов'язань на понад мільярд гривень, скуповувати зерно за заставними цінами — вдвічі нижчими за ринкові. А Держрезерв намагався продовжувати скуповувати зерно за ринковими цінами. І хоча держава не виділяла для цього кошти, ми купували зерно за прямими договорами з фермерськими господарствами та КСП. Для цього було вирішено продавати старі активи Держрезерву. Як наслідок у 2001 році ми все ж змогли закупити 300 тисяч тонн збіжжя. Реакцією на мою діяльність стала реорганізація Держрезерву і моя відставка через нібито комерціалізацію цієї установи.

      Після мого звільнення Держрезерв мав запаси більше мільйона тонн зерна, що давало можливість за умов відкритих аукціонів реагувати на будь-яку паніку на ринку зерна. Замість цього в нинішньому році, коли Віктор Ющенко та особисто я запропонували таку схему першому віце-прем'єру Миколі Азарову, уряд знову запровадив систему адресного продажу зерна за демпінговими цінами операторам ринку, причетним до лобістських структур та підконтрольних «губернаторам». Саме цей крок викликав повну дестабілізацію на ринку зерна та хаос.

      Зараз Микола Песоцький, керівник Держрезерву, знову почав адресний продаж зерна і борошна. Наприклад, одному оператору можуть продавати борошно по 700 гривень в той час, як на ринку воно коштує 1100, а така «дельта» — чудове поле для корупції.

      Нагадаю, що за уряду Ющенка ціна на борошно не піднімалася вище ніж 1100 гривень за тонну, а зараз воно коштує 2000, і сам уряд зізнається, що стримуючих факторів на ринку немає, отже, ця ціна ще зростатиме.

      Щодо згаданої критичної заяви Леоніда Кучми, то, схоже, оточення Президента знову підставило свого керівника, підсовуючи йому інформацію, яка не відповідає дійсності. Якби подібні заяви виходили не від Президента України, а, скажімо, від урядовців, я б подав позов до суду з вимогою вибачитися за поширення недостовірної інформації. У свою чергу, хочу нагадати Леоніду Кучмі, що він прекрасно знав про всі небезпечні тенденції на ринку зерна у 2000 році, адже уряд і особисто я як глава Держрезерву інформував Президента про ситуацію на зерновому ринку і про кроки до її стабілізації. Саме за подолання паніки на зерновому ринку глава держави свого часу сам вручав мені державну нагороду. Мені немає за що червоніти, коли йдеться про мою діяльність на чолі Держкомрезерву. І так само немає за що червоніти Вікторові Ющенку, коли йдеться про ситуацію в аграрному секторі в 2000—2001 році.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>