Усі люблять опозицію

      Дружні обійми, розціловування, обмін відпускними враженнями — закінчились депутатські канікули й стартувала друга сесія п'ятого скликання Верховної Ради України. Подивитися на засмаглих нардепів (яких, склалося враження, було аж надто мало — очевидно, з огляду на скорочені канікули вибратися на курорти вдалося не всім) прийшли й поважні гості: Кабінет Міністрів у повному складі на чолі з Прем'єром, деякі «губернатори», голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович, керівник СБУ Ігор Дріжчаний і Генпрокурор Олександр Медведько. Був помічений колишній спікер парламенту Володимир Литвин — у зажурі й білій вишиванці, дещо розхристаній на грудях.

      У сесійній залі зареєструвалися 398 депутатів — фракція Блоку Тимошенко, як і обіцяла, зняла зі своїх місць Державний прапор і повернулася до сесійної зали, щоб, за словами її представників, «напружено працювати».

      Сяючи, немовби іменинник, Голова Верховної Ради Олександр Мороз відкрив сесію й після виконання запрошеним хором Державного гімну (вже традиційно «головну пісню» України натхненно співав Віктор Янукович) виступив перед народом і своїм парламентським військом із вступним словом.

      Зокрема, Мороз наголосив на необхідності законодавчого утвердження статусу опозиції, без якої владі ніяк, бо ще задрімає. Конче потрібен Україні й закон про Кабінет Міністрів, який, дорікнув урядовцям спікер, і досі не запропонував Верховній Раді програму своєї роботи. Головний парламентарій наголосив на необхідності налагодження системи взаємодії між гілками влади, всередині них і взаємодії між центральними органами та на місцях, а також підкреслив, що практика взаємин уряду і парламенту як опонентів відійшла в минуле. Окрім відзначення неабиякої ролі політреформи в житті держави, Мороз заявив також про необхідність заслухати в парламенті інформацію щодо розслідування справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. «Суть розслідування справи — показник нашої демократії і для своїх співгромадян, і для Європи», — підкреслив Голова ВР і заявив, що поки відсутні судові рішення, «не можна говорити про існування в Україні правосуддя».

      Потім слово взяв Прем'єр-міністр Віктор Янукович, який також розсипався в компліментах опозиції, без якої владі ну просто не життя, й запевняв слухачів у своїй прогресивності та проєвропейськості. Так, з'ясувалося, що уряд Януковича прагне якомога швидше вступити в СОТ, дотримується курсу на євроінтеграцію тощо. Також Янукович пообіцяв здійснювати заходи з викорінення корупції, створювати прозорий інвестиційний клімат у державі, будувати реальну прозору податкову політику, створити реальний цивільний кодекс і зробити незалежною судову владу».

      Також серед пріоритетних завдань уряду Янукович назвав реформу місцевого самоврядування і житлово-комунального господарства і заявив про готовність Кабміну подати на розгляд парламенту програму діяльності уряду і проект стратегії економічно-соціального розвитку України на 2007—2011 роки. «Ми повинні трудитися з впертістю і завзятістю шахтаря, який вгризається відбійним молотком у лаву, щоб видобути на-гора потрібне людям вугілля», — заявив Янукович і запевнив, що уряду це «під силу, оскільки в основі національного характеру українця лежить не пустослів'я і балакучість, якими страждають окремі представники нашого політикуму, а працьовитість».

      Вислухавши велемовних промовців, депутати майже дружно проголосували за постанову, якою поточний тиждень відвели для роботи в комітетах, а наступні два — на пленарні засідання. Зелені кнопки «за» натиснули рівно 300 нардепів, і ранкове засідання ВР закрилося, аби знову відкритися аж 12 вересня. При цьому ніхто, схоже, навіть не подумав про те, що варто б «відпустити на волю» сумісників, які, виходить, іще протягом щонайменше тижня порушуватимуть закони і сидітимуть одночасно на двох кріслах — в уряді й парламенті. Це, звісно, не пройшло повз увагу пильної опозиції поки що в особі фракції Блоку Тимошенко. «Коаліція й уряд починає свою роботу з порушення законодавства, і до цього не можна ставитися легковажно, — зазначив у коментарі «УМ» БЮТівець Анатолій Семинога, — бо такий Кабмін приречений».

      До слова, фракція БЮТ за «відстрочку» роботи в залі ще на тиждень не голосувала. За словами Семиноги, тому, що ця постанова «не має жодного сенсу, — йдеться лише про затягування часу заради визначення формату розширеної коаліції. А невідкладних справ дуже багато, і відстрочувати їх розгляд нелогічно».

      Втім відкладення роботи в залі на продуктивність «тимошенківців», як обіцяє пан Анатолій, не вплине, адже БЮТ активно працюватиме над формуванням опозиції, яка складатиметься не лише з Блоку Тимошенко. Як запевняє Семинога, в опозиції будуть присутні й представники інших фракцій. Однак поки що конкретних форм ця міжфракційна опозиція не має. «Ми сьогодні над цим працюємо, — каже Семинога. — Але ви ж бачите, поки назвати певні прізвища потенційних її членів досить складно — «Наша Україна», скажімо, ніяк не визначиться з тим, іти в опозицію повним складом фракції чи лише її частиною. Однак незабаром ми, безумовно, міжфракційну опозицію сформуємо і разом працюватимемо над законопроектами».

      До «народного рухівця» і члена фракції «НУ» Михайла Поживанова з пропозицією увійти до міжфракційної опозиції поки не зверталися, але він запевнив «УМ», що особисто готовий і планує в неї увійти. Поживанов переконаний: повним складом «Наша Україна» до «широкої» коаліції не увійде в жодному разі. «Представники тих груп, які мають власних міністрів або потребують лобіювання певних інтересів, очевидно, приєднаються до більшості й агітуватимуть до цього інших «нашоукраїнців», але частина, безперечно, не погодиться». Скільки саме буде таких «відмовників», пан Михайло прогнозувати не ризикнув, але не сумнівається, що точно не менше третини. Та які можна робити прогнози, якщо, за словами Поживанова, при наявності 82 народних депутатів навіть на засідання фракції жодного разу не з'явилося більше 48. «Коли 30-40 депутатів ухвалюють рішення за всю фракцію, воно, безумовно, не може бути показовим», — наголошує Поживанов. І розповідає, що у своєму рідному Народному русі не знає жодної людини, яка хотіла б приєднатися до коаліції з комуністами, окрім, хіба, лідера НРУ Бориса Тарасюка. «Але він міністр закордонних справ, і його посада вимагає щонайменше говорити такі речі. А вирішуватиме все одно партія — 9 вересня відбудеться засідання Проводу НРУ, на якому й буде ухвалене відповідне рішення».

      Народна депутатка від фракції Соцпартії й за сумісництвом голова Фонду держмайна Валентина Семенюк також наголошує на тому, що Україні потрібна дієздатна  опозиція. «Рано чи пізно кожна опозиція приходить до влади, тому вона повинна бути серйозною, розумною, а не популістською», — переконана соціалістка. Що ж до парламентської більшості, то, на думку Валентини Петрівни, зараз вони складають іспит на стійкість і вміння брати на себе політичну відповідальність. Це стосується і «Нашої України» — Семенюк сподівається, що цій фракції «вистачить політичної мудрості» увійти до широкої коаліції. Адже «НУ» орієнтується й підтримує Президента, а він не може бути в опозиції за визначенням.

ДО РЕЧІ

      І ще про сумісників. Як зазначив у інтерв'ю «УМ» славетний голова ЦВК зразка президентських виборів-2004, президент Одеської юридичної академії «регіонал» Сергій Ківалов, він як юрист цілком згоден із тим, що урядовці суміщати роботу в Кабміні з обов'язками народних депутатів аж ніяк не повинні й зобов'язані скласти мандати. Що вони, виявляється, майже повним складом (окрім міністра юстиції Романа Зварича) і зробили. Принаймні пан Ківалов запевняє, що відповідно до внесених у 2005 році змін до закону про статус народного депутата реєстрація заяви парламентарія про намір скласти з себе повноваження нардепа прирівнюється до складення мандата. Як тоді бути з цілком легітимними голосуваннями такого «звільненого» депутата, його правом отримувати у Верховній Раді зарплату тощо, Сергій Васильович не пояснив. Однак у тому, що такі зміни до згаданого Ківаловим закону справді були внесені, журналісти «УМ» пересвідчились особисто. Відповідно до бази законодавства України, викладеної на сайті Верховної Ради, 8 липня минулого року Президент підписав відповідний закон, у якому чорним по білому написано, що статтю 3 Закону України «Про статус народного депутата» доповнено частиною третьою такого змісту: «Народний депутат, призначений (обраний) на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, і повноваження якого не припинено в установленому законом порядку, допускається до виконання обов'язків за такою посадою не раніше дня подання ним до Верховної Ради України заяви про складення повноважень народного депутата України».