У вересні українська грошова одиниця святкує перший солідний ювілей — 10 років. Кожен дорослий українець пам'ятає ці буремні часи. Однак багато чого вже забулося — часу, як-не-як, чимало пройшло. Про те, як українці сприйняли нові гроші, чого боялися і на що сподівалися, нагадує «Україна молода».
Насправді гривня — ровесниця незалежності України
Якщо 23 серпня у нас — День прапора, 24-те — День незалежності, то й наступний день міг би стати святковим. Адже саме 25 серпня 1996 року тодішній Президент Леонід Кучма підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», яким замість мініатюрних кольорових купоно-мільйонів вводилися нові гроші — з князями, гетьманами, письменниками, президентами, вплетеними в оригінальні орнаменти. Люди, щоправда, отримали їх дещо пізніше — 2 вересня. Але гривню можна вважати й ровесницею незалежності, адже ще 14 листопада 1991 року Верховна Рада вирішила — українським грошам бути, і бути їм гривнями. Передбачалося, що нова валюта «заходить» уже в першому півріччі 1992 року. Але гривня ще не готова була побачити світ — фахівці чекали, доки стихне інформація. У січні 1992 року ввели «купони багаторазового використання», які спочатку ходили разом із леніноносними рублями, а з квітня стали єдиною валютою і, обростаючи інфляційними нулями, залишалися нею аж до 1996 року. Поступово всі стали мільйонерами, держбюджет рахували на трильйони, всі звикли, тим часом гривня на всіх парах готується до своєї тріумфальної появи. Робота велася в двох напрямах: розробка дизайну та виготовлення купюр і монет. «Малювали» гривні українські художники Василь Лопата та Борис Максимов під керівництвом тодішнього голови НБУ Володимира Матвієнка. Наприкiнцi1991-го Верховна Рада схвалила проекти банкнот номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше замість 3 гривень було випущено 2, а замість 25 — 20 гривень. 2 березня 1992 року були затверджені копійки: 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 та 20 копійок в обіг випущені не були. В Україні не було устаткування для друку грошей, тож 23 жовтня 1991 року відповідний контракт уклали з «Кенедієн Банкнот Компані». Але й та не мала достатніх потуг, бо треба було «наклепати» 1,5 мільярда банкнот. Відтак, за згодою Леоніда Кравчука, звернулися ще до однієї компанії — англійської «Томас Де Ла Рю». Тому банкнота номіналом 1 гривня і вийшла одразу в двох варіантах, напочатку заплутавши людей. Гривню виготовили вчасно, але не захотіли підставляти під економічні негаразди пострадянської економіки. Тож тягар інфляції прийняли на себе купоно-карбованці. Це дало змогу уникнути дефіциту грошових знаків, який виник при виході України з рублевої зони. Водночас подбали і про власні потужності для виготовлення грошей і цінних паперів. 18 вересня 1991 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про створення потужностей із виготовлення національної валюти і цінних паперів». Згідно з цією постановою, Національний банк створив дирекцію з будівництва необхідних об'єктів. Були укладені угоди з провідними світовими виробниками найсучаснішого обладнання з виготовлення грошей, яке і стало технічною базою для друку гривні на вітчизняному Банкнотно-монетному дворі.
Ющенко думав, що копійки скасують
Наступного дня після першого ювілею Української держави, 25 серпня 1996 року, в неділю о 15:30 у телевізорі з'явилися так само два Віктори. Перший був Ющенко, тодішній голова Нацбанку, а другий... ні, не Янукович, а Пинзеник, тоді віце-прем'єр. Вони розказували про грошову реформу. Паралельно оголосили указ про неї Президента Леоніда Кучми. Передбачалося, що з 2 вересня карбованці почнуть міняти на новенькі гривні у співвідношенні 1000 карбованців — 1 копійка, 100 000 карбованців — 1 гривня. Мільйони мали перетворитися на червінці. Хто мав на руках понад 100 мільйонів (понад 1000 гривень), тому відкривали персональний банківський рахунок, на який він мав покласти свої купони, після чого вони автоматично перетворювалися на гривні. До 16 вересня ходили й гривні, і карбованці, а після цього строку розрахунок старими грішми оголошувався серйозним порушенням закону.
Як писали в ті дні «Кієвскіє вєдомості», «давно вже по містах і селах бігали броньовики й возили в банки гривню. Аби відвести увагу, пустили навіть чутку, що вони розвозять ювілейні монети. Але щоб по всій Україні й у такій кількості! Передчуття народ не обмануло...»
Перше, чого злякалися — грошової реформи «по-радянському», коли один до одного міняли тільки «кишенькові» суми, а що понад те — обмінювали непропорційно, на користь держави. Більшість людей це поставило б на межу виживання, адже мінімальна зарплата тоді становила 10 доларів, а квартира в Києві коштувала 2000 умовних американських одиниць. У ті дні, спеціально з приводу реформи, «УМ» взяла велике інтерв'ю у голови Нацбанку Віктора Ющенка, в якому він ще раз підтвердив неконфіскаційний принцип обміну старих грошей на нові. Цікаво, що Ющенко не погоджувався з фактом існування копійок: «Ті, хто їх увів, не знають історії, — казав він, — гривня ніколи не йшла разом iз копійками. Думка про те, що давня гривня ділилася на куни, а ті — на шаги, є хибна». Тодішній голова Нацбанку навіть припустив, що з часом копійки скасують.
Із роз'ясненнями щодо грошової реформи виступив і Прем'єр-міністр Павло Лазаренко. Для нього президентський указ, напевне, став несподіванкою, бо ще 23 серпня газета «Український шлях» опублікувала думку Прем'єра: «Що зміниться, якщо ми змінимо назву і відберемо кілька нулів. Спочатку варто було б стабілізувати економіку, адже ми маємо 800 трильйонів карбованців бюджетного дефіциту».
«Пачка купонів зручно лягає в долоню, а от гривня — виривається з рук»
До введення гривні залишався тиждень. Після сенсаційних заяв вищих фінансистів країни люди намагалися купити долари, вкласти свої гроші в товари чи нерухомість. Почали рости ціни на продукти, хоч, незважаючи на це, росли і обсяги продажу. Американський долар почав дорожчати, місцями сягнувши позначки 300 тисяч карбованців, тоді як курс нової валюти призначався як 1 гривня 75 копійок за долар. Віктор Пинзеник попереджав, що в переддень і після старту обмінної кампанії шахраї намагатимуться скинути великі суми фальшивих карбованців, тож радив уважно перевіряти їх за водяними знаками. Уряд і Нацбанк словом і ділом намагалися не допустити валютних катаклізмів, і їм це, в основному, вдалося.
І от, нарешті, ранок 2 вересня — час гривні настав. Журналісти вже чатували біля обмінних пунктів і торгових точок, аби зафіксувати унікальну мить зустрічі народу зі своїми новими грішми. «Кієвскіє вєдомості» ще з ночі відслідковували все наживо: «8:30. На розі Саксаганського та Комінтерну натрапляємо на величезний хвіст хлібної черги. Спочатку не зрозуміли, чому такі проблеми з хлібом. — А то ви не знаєте? Та ж від вокзалу до Хрещатика ви не знайдете жодного магазину, який би працював! — була відповідь». Магазини, що за кілька днів до введення нових грошей переживали справжній бум, 2 вересня проігнорували, більшість пунктів обміну валют зачинилися ще напередодні увечері, а міняйли пропонували обмінювати долари лише на купони, тож основну «хвилю» прийняли на себе ринки та віконця Ощадбанку. «Свіжу» гривню не встигали підвозити, охочим розживитися на гривню доводилося годинами чекати. Почалися перші курйози: на цінниках гривня позначалася «гр.» і багато хто подумав, що то «грами». Люди перепитували, чи справді той карниз, наприклад, важить 37 грамів. У багатьох торгових точках здачу з карбованців почали видавати гривнями. Ощадбанк ними ж платив пенсії. Під час таких мішаних розрахунків незвиклі продавці часом передавали здачі, а скрупульозні пенсіонерки довго перевіряли: чи не обрахували їх, бува? «Пачка купонів зручно лягає в руку, а от гривня, так і гляди, виривається з рук», — скаржилися продавці. «Погано, що із введенням гривні виросли ціни. Раніше горілка коштувала 200 тисяч карбованців, а тепер — 34 гривні», — підтакували їм покупці. Що сподобалося людям у гривні, то це дизайн. «Нові гроші виглядають солідно. Не гірше, як в інших країнах», — казали ті, хто щойно вперше помацав хрустку гривню. «Тут уся наша історія!» — казали, розглядаючи кольорові портрети. І хоча побоювання залишалися, у те, що введення гривні покращить життя в Україні, вірило 58 відсотків киян, опитаних фондом «Демократичні ініціативи» вже 7 вересня, 29 відсотків не погоджувалося з цим і 13 — вагалося. Майже 70 відсотків киян визнали, що держава провела реформу чесно.
З тих часів минуло 10 років. «Первісні» гривні, із вигадливими рамками і портретами посередині, тепер — знахідка для нумізмата. Змінилося «обличчя» грошей, змінилися підписи: Гетьман — Ющенко — Тигіпко, змінилися і взаємини з доларом. Однак молодше покоління українців уже сприйматиме як казку те, що колись їхні батьки жили в країні, де всі були мільйонерами.
