Область Богуслава

      Колосся, паляниці, мед із різних полів і квітів, картини, вишивки і багато інших символів достатку тішили око гостей, які прибули 22 серпня до Богуслава погуляти на обласному святі Незалежності, влаштованому Київською обласною держадміністрацією. Навіть йогурти й кефір у барвистих упаковках мимоволі нагадували тим, хто народився ще «за совєтів», убогу тару епохи залежності. «Можемо сказати однозначно: від голоду Київщина не помре, - прокоментував виставку досягнень підприємств області голова Київської обласної ради Володимир Майбоженко. - Пройшовши по ярмарку, я переконався, що область процвітає. Тепер треба, щоб ці здобутки не тільки підтримували центр, а й поверталися в місцеві громади, в райони і села». На святі гостювали «губернатори» двох сусідніх областей: Чернігівської і Полтавської. За словами начальника відділу культури Богуславської районної держадміністрації Олександра Терещенка, на свято прибули близько 700 учасників художньої самодіяльності з кількох районів Київської області та 250 хористів з інших 5 областей. На головній площі міста величезний Ленін дивився на «торжество капіталізму» і жовто-блакитний розмай прапорів скам'янілими очима, а його забальзамоване тіло у Москві навіть не могло перевернутися в домовині, адже досі не поховане.

      «Ми невипадково вибрали для обласного свята Богуслав, - сказала на прес-конференції голова Київської обласної держадміністрації Віра Ульянченко. - Хотіли провести свято на землі, де вольності й свободи закладалися не тільки козаками, а й їхніми пращурами». За легендою, князь Ярослав Мудрий, зібравши на цьому місці своє воїнство після переможного оборонного бою, почув багатотисячне: «Слава Ярославу!» Великий князь  натомість вигукнув: «Богу слава!» Так і назвали нове місто. Звичка боронити рідний край і в ХХ столітті не давала богуславцям бути простими гречкосіями. У ході обласного святкування гості й представники місцевої влади поклали вінки до пам'ятного знака Медвинської республіки, проголошеної в 1920 році. Її захисники змогли протриматися трохи більше місяця перед переважаючими силами російсько-радянської армії Будьонного.

      Утім сьогодні боротьба знову триває, хоча «вороги», тобто проблеми, у мешканців столичної області вже інші. Як розповіла заступник директора Переяслав-Хмельницького ПП «Захист», що спеціалізується на виготовленні спецодягу для пожежників та шахтарів, основна проблема галузі сьогодні - брак робочої сили. «Безробіття у цих регіонах немає, - вважає Світлана Оліна. - Просто політика держави зовсім не спрямована на вирішення цього питання. Основна маса інститутів дає дипломи, але не дає знань. Я зіткнулася з такими дипломованими спеціалістами легкої промисловості, які навіть термінологією не володіють. На кого працює держава, випускаючи таких фахівців? А це ж наші з вами податки». Акціонерне товариство «Богуславська суконна фабрика», що має понад столітню історію, сьогодні випускає понад 30 видів ковдр, пледів, хусток. Після 1991 року виробництво деяких виробів зменшилося, людей на фабриці вдвічі поменшало, втрачена мережа збуту. На славетній фабриці художнього ткацтва новий власник приміщення порубав цінні верстати для ручного перебору...

      До свята богуславці готувалися два тижні - чистили вулиці, садили квіти, фарбували паркани і придорожні стовпи. Хоча за роки незалежності городян поменшало на кілька тисяч. Ще з десяток років тому три місцеві школи набирали по 6 паралельних класів «першачків». Тепер - заледве по два. Кінотеатру в місті немає, тим паче театру. На питання, де богуславці зазвичай проводять вільний час, люди невтішно усміхалися: «Горілку п'ють!». Утім у переддень свята місто отримало новий заклад культури - перший в Україні Музей сучасного декоративного мистецтва. Два тижні у місті тривав пленер «Жива традиція», організований за сприяння обласної і районної влади викладачами київського Інституту технології і дизайну ім. М. Бойчука. Художники-керамісти й текстильники з Києва, Львова, Запоріжжя, Сум, Луцька, Рівного, осмислюючи традицію, творили свої шедеври у стилі стародавньої дибинецької кераміки (село Дибинці - центр гончарства на Богуславщині), що стали окрасою мистецької частини святкової виставки. «Це об'єднавче свято України. Художники приїхали з різних міст із почуттям, що ми спільнота століттями», - поділився враженнями кераміст зі Львова Олег Малишко. Творчі дітища першого пленеру «Жива традиція» (який у Богуславі має бути традиційним) стали першими експонатами новоствореного Музею сучасного декоративного мистецтва.