Усі 15 років незалежності в українському політикумі не вщухають дебати щодо стратегічних шляхів розвитку держави (про що свідчать і останні події з підписанням Універсалу) — чи то становлення капіталізму з «людським обличчям», чи то розбудови соціальної ринкової держави, однак у будь-якому випадку незмінним залишається акцент на високих стандартах соціального захисту населення. Не знайдеться впливового вітчизняного політика, який би заперечував, принаймні прилюдно, необхідність їх дотримання. Це було б схоже на політичне самогубство. Інша справа — що для влади у період становлення держави, особливо у кризові 90-ті, ці стандарти були ефемерно-декларативними. І проблема не лише в катастрофічній недостатності фінансування соціальної сфери, а й у недосконалості чинної системи соціального забезпечення громадян.
10 травня поточного року з'явився довгоочікуваний президентський указ, яким було схвалено Основні напрями вдосконалення системи соціальних виплат населенню, що спрямовані на забезпечення реалізації конституційного права громадян на соціальний захист. Одним із найбільш вагомих напрямів цього указу є підвищення усіх видів державної соціальної допомоги до рівня прожиткового мінімуму. Це в першу чергу стосується розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Варто визнати, що в уряді та у профільному Міністерстві праці та соціальної політики не сиділи склавши руки в очікуванні документа з президентської канцелярії як сигналу до дії. Проводилася копітка робота з розробки й упровадження назрілих змін у цій важливій сфері державної політики.
Система соціальних виплат спрямована на поліпшення матеріального добробуту соціально вразливих верств населення, подолання бідності та зменшення розшарування суспільства за рівнем доходів. На початок року в Україні цією системою охоплено близько трьох мільйонів отримувачів, щорічні бюджетні асигнування для її підтримки складають близько 4,5 млрд. грн. На сьогодні забезпечено стабільну виплату державної допомоги сім'ям із дітьми та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Протягом останніх трьох років заборгованості за такими виплатами не існує.
У 2005 році значно підвищився рівень соціальних гарантій населення з боку держави, наприклад, збільшено майже в 12 разів розмір одноразової допомоги при народженні дитини, у 4—5 разів — розміри допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, а також одиноким матерям, вдовам, вдівцям та усиновителям, більш ніж удвічі — обсяги державної соціальної допомоги інвалідам із дитинства та дітям-інвалідам.
З 1 січня 2006 року змінився механізм призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначена допомога надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше нiж 90 гривень. Тобто максимальний розмір такої допомоги з 1 січня становить — 241,5 грн., з 1 квітня — 248 грн., а з 1 жовтня становитиме 252,5 грн. Поступово зростають розміри допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, виплати одиноким матерям, вдовам та вдівцям із дітьми. Також підвищуються диференційовані рівні прожиткового мінімуму для членів малозабезпечених сімей.
З початку року введені й нові види допомоги сім'ям з дітьми. Це державна соціальна допомога дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, яка надається у розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (постанова Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2006 року №106) та тимчасова допомога на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості утримувати дитину (постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №189). Розмір цієї допомоги становить 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Місцеві органи виконавчої влади тепер мають можливість більш ефективно надавати допомогу найбільш вразливим верствам населення, враховуючи обставини, що склалися у кожній конкретній родині. За 2005 рік, за їхніми рішеннями, житлову субсидію було призначено 277,7 тис. сімей, державну соціальну допомогу — 223,5 тис. сімей.
Для спрощення надання всіх видів соціальної допомоги впроваджується призначення всіх її видів за одним зверненням на підставі єдиного пакета документів. Тобто впроваджується комплексне обслуговування громадян, які звертаються до органів праці та соціального захисту населення. Відтепер під час прийому громадян спеціалісти повинні без додаткової заяви відвідувача розглядатися всі аспекти діяльності управління — від надання необхідної підтримки за рахунок бюджетів усіх рівнів (призначення соціальної допомоги, допомоги з догляду, житлової субсидії тощо) до забезпечення сприяння у вирішенні проблем iз працевлаштування, отримання визначеної законом заробітної плати тощо.
Оптимізація роботи спеціалістів дозволяє забезпечити максимальну зручність для відвідувачів управління, зокрема скоротити час, необхідний для оформлення громадянами заяв про призначення допомоги, прискорити час її отримання.
Практика свідчить, що реалізація окремих заходів щодо підвищення адресності надання допомоги, за неефективної організації роботи управління в обов'язковому порядку призведе до значного збільшення адміністративних витрат. Тому зменшення адміністративних витрат — ключове управлінське завдання, яке стоїть перед органами праці та соціального захисту населення. Цього можливо досягти шляхом посилення інституту державних соціальних інспекторів, запровадженням передових технологій і організації роботи управлінь. Обстеження сімей, що провадиться цими інспекторами, підвищує ефективність та прозорість використання відповідних бюджетних коштів, а раціональний розподіл обов'язків між спеціалістами дозволяє підвищити контроль за законністю прийняття рішень та правильністю нарахувань, уникнути дублювання функцій, поліпшити якість обслуговування громадян.
За даними обстежень роботи 20 управлінь, які вже рік працюють за новою технологією, оптимізація структури та більш раціональний розподіл обов'язків між спеціалістами дозволили зменшити в цих структурах адміністративні витрати в розрахунку на одну сім'ю, яка отримує допомогу, на 30 відсотків, на 9 відсотків збільшити виявлення недостовірної інформації під час подання заяви на призначення допомоги.
Незважаючи на останні зміни в складі уряду, здається, можна розраховувати (і для цього є вагомі підстави) на подальший послідовний розвиток державної системи соціальної допомоги «старим»-оновленим урядом та «старим»-новим керівництвом Міністерства праці та соціальної політики. Принаймні для цього є і достатній досвід, і необхідні орієнтири у вигляді Основних напрямів президентської політики у цій сфері.
Таким був один з головних новиннєвих месиджів у промові Президента до Дня незалежності. «Ми розпочинаємо конституційне оновлення. Я ініціюю скликання конституційної ради, яка розробить проект нової редакції Конституції», — наголосив Віктор Ющенко, промовляючи до спiввiтчизникiв. «Це процес не одного дня, — констатував глава держави, — але ніхто не зуміє його затягти». >>
Молебень за Україну на річницю Незалежності, як і в усі останні роки, відбувся у святій Софії. Молилися українцi, як i політики зокрема, у багатьох церквах країни. Втім цей молебень у Софійському соборі вважається, так би мовити, офіційним (хай простить Бог такий доречний, проте святотатський епітет), адже сюди приходять принести молитву за свою країну керівники держави. Щороку 24 серпня, стежачи за репортажами зі служби Божої у Софії, простий люд робить висновки про стан справ у політиці. Так і цьогоріч. >>
60-сантиметрова скульптура-фонтан у вигляді голого малюка, який іде до вітру, майже 400 років прикрашає історичний центр столиці Європейського Союзу. Починаючи з 1619 року «Хлопчик, який пісяє» нагадує бельгійцям про оригінальний спосіб гасіння пожежі, завдяки якому середньовічне місто не перетворилося на попелище. Утім голим-босим-підперезаним брюссельський хлопчик був не завжди. Наприкінці XVII століття з легкої руки правителя Баварії започаткували традицію одягати статуетку в дорогі костюми. Відтоді в гардеробі «хлопчика» накопичилося близько 800 різних убрань. Серед них — костюм із золотої парчі від короля Франції Людовика XVI, національні костюми різних країн світу, спортивна форма і навіть... одяг Санта-Клауса! >>
У Національному виставковому центрі 22 серпня вишивальниці з Київщини долучились до виготовлення Рушника національної єдності. Над цим дев'ятиметровим полотнищем вже попрацювали більше як півтисячі українців у 12 регіонах. Наступного дня естафету київських вишивальниць перейняла Тернопільщина. А далі, як повідомив виконавчий директор акції Микола Степаненко, диво-рушник повезуть до Криму, де на ньому золотими нитками вишиватимуть Герб України. Як уже писала «УМ», раніше планувалося завершити роботу до Дня незалежності, але так склалося, що гранд-рушник буде остаточно готовий лише у жовтні. >>
Місцем проведення цього яскравого і не бувалого досі дійства дуже символічно став тернопільський парк Національного відродження, де з самого ранку розбили наметове містечко майстри вишивання з різних регіонів України. Зібралися також ті, хто займається збереженням українського національного одягу, та художні колективи, які пропагують його у своїй творчості. Відтак учасниками фестивалю «Цвіт вишиванки» стали тисячі тернополян та мешканців області, які з цього приводу спеціально одягнули як сучасні, так і витягнуті з бабусиних скринь вишиванки. До речі, одягнутих у національне вбрання людей у громадському транспорті Тернополя було вирішено безкоштовно перевозити впродовж аж чотирьох днів — починаючи з 24 і аж по 28 серпня, коли обласний центр святкує День міста. >>
Маркіян Іващишин — львівська легенда всіх українських революцій та акцій непокори останніх 15 років. Він один із тих активних, хто справді доклався до того, аби незалежність відбулася (щоправда, тоді мріялося про дещо інший формат України). Він був одним із організаторів студентського руху, який вилився 1990 року в студентську «революцію на граніті» і закінчився відставкою Прем’єра уряду УРСР Масола. Згодом Іващишин був серед активних декомунізаторів Галичини. За часів махрового кучмізму його намагалися заарештувати за супротив всесильному голові обласної податкової Сергію Медведчуку. Напередодні Помаранчевої революції Маркіян організовував бунтівне студентство краю. Крім «барикад», Іващишин — колосальний арт-організатор: від легендарних джазових фестивалів чи «Вивиху» до «Львівської газети». Зараз Маркіяну 40 років, він депутат Львівської міськради (пройшов за списками «Пори»). >>
