У Черкаській області однією визначною пам'яткою, яка нагадуватиме новим поколінням про славне наше минуле, стало більше: у рамках державної програми «Золота підкова Черкащини» урочисто відкрито пам'ятник Катерині Красицькій — рідній сестрі Тараса Шевченка, про яку він писав у своїй повісті «Княжна».
Сталося це в селі Зелена Діброва Городищенського району. Саме туди у січні 1823 року Кобзарева сестра вийшла заміж, покохавши тамтешнього кріпака Антона Красицького. Поет дуже любив свою сестру, яка була старшою в його родині, мала чуйне серце та добру душу й постійно опікувалася меншими сестрами та братами. Малий Тарас нерідко відвідував сім'ю своєї сестри, коли його мати померла, і йому там завжди були раді. Вже ставши дорослим, Тарас Григорович провідував Катерину двічі — у 1843, 1845 роках.
У Катерини було 11 дітей — Федора, Соломія, Марія, Олена, Тетяна, Яким, Єгор, Степан, Семен, Федір, Максим. Як повідомив «Україні молодій» голова сільської ради Зеленої Діброви Ігор Щербак, у селі й досі проживають далекі родичі Катерини — Красицькі, Майбороди, Бондарі. До цього роду належать письменник Дмитро Красицький та художник Фотій Красицький. Сама Катерина прожила недовге життя, вона померла у 44 роки від холери.
Пам'ятник улюбленій сестрі поета встановили на її могилі. Його зведення обійшлося у 150 тис. грн. До речі, не так давно сільська рада власними силами на місці хати Катерини Красицької поставила ще й пам'ятну стелу, яку Зеленій Діброві передало в дар подружжя майстрів Тараса та Олександри Хамаси із сусіднього села Хлистунівки.
За словами Ігоря Володимировича, ще 350 тис. грн., у рамках програми «Золота підкова Черкащини» було витрачено на асфальтування центральної вулиці Зеленої Діброви. До того ж самі селяни самотужки створили музей історії свого рідного села й розмістили його у двох кімнатах Будинку культури. Тож відтепер туристи, котрі подорожуватимуть «Золотою підковою Черкащини», матимуть змогу побачити у Зеленій Діброві не лише пам'ятник сестрі Кобзаря та стелу на місці, де була її хата і де бував Тарас Шевченко, чимало старовинних речей з минулого — ткацький верстат, віз, колиску, дерев'яні знаряддя праці. Сільський голова каже, що все це земляки Катерини Красицької знесли із власних осель.