Медики нарікають, що селяни часто займаються самолікуванням, а потім потрапляють до фахівців у важкому стані. Селяни ж у відповідь кажуть, що на поїздку до районної лікарні, на всі ці походи по лікарях і нескінченні черги біля кожного кабінету (спробуй вистояти!) марнується цілий день. А це — незварений обід, непросапані буряки, неподоєна корова, витрати на дорогу та ще й вимотані нерви, які за жодні гроші не відновиш. Отримати ж бодай якусь допомогу в рідному селі чи хуторі — задача, здійсненна не для кожного. Тому що в Україні, за словами міністра МОЗ Юрія Поляченка, більше тисячі населених пунктів не мають навіть найпростішого ФАПу. За цей рік, щоправда, у 49 селах з'явилися фельдшерсько-акушерські пункти й амбулаторії, але це краплина в морі, зауважує міністр: «Я думаю, якщо я доживу до того часу, коли ними буде охоплена вся Україна, ми будемо щасливими людьми».

Лежати вдома з високою температурою й готувати полоскання для запаленого горла — задоволення вельми сумнівне, особливо коли за вікном грає всіма барвами довгожданне літо. Хворі ламають собі голову над питанням, як і де вони могли «підчепити» ангіну в майже сорокаградусну спеку, а лікарі фіксують очікуваний — традиційний для серпня — підйом захворюваності. Як зауважила лікар-інфекціоніст вищої категорії Лариса Бачинська (до цієї співробітниці Білгород-Дністровської районної поліклініки звернулася кореспондентка «УМ»), саме влітку люди хворіють на ангіну найчастіше. І цьому дивовижному, на перший погляд, факту, є цілком логічне пояснення.