Андріївський узвіз, прогулюючись яким можна з приємністю «вбити» не те що кілька годин, а навіть цілий день, незабаром можуть перекрити для відвідувачів. Річ у тім, що багато будинків, розташованих на цій культовій вулиці, перебувають в аварійному стані. І туристам, яких тут щодня безліч, часто доводиться «милуватися» не стільки архітектурою Узвозу, скільки затягнутими в монтажну сітку будинками i спотикатися об розбиту бруківку.
Задля ремонту Андрiївського при Подільській районній держадміністрації було створено Громадську культурно-мистецьку раду. До складу цієї робочої групи увійшли не тільки чиновники, а й митці та фахівці з питань архітектури і будівництва. Проіснувавши трохи більше двох тижнів, культурно-мистецька рада вирішила, що без суспільного обговорення їй буде важко досягти згоди щодо конкретного плану реставрації, і зібрала всіх небайдужих на громадських слуханнях. Тут люди, життя та професійна діяльність яких пов'язана з Андріївським узвозом, могли висловити свої думки та побажання щодо відновлювальних робіт.
«Андріївський узвіз — це наша перлина. Це те місце, за яким знають не тільки Поділ та Київ, а й Україну загалом, — каже голова Подільської районної державної адміністрації Євген Романенко. — Але зараз тут безліч проблем: старі інженерні мережі, яким уже майже 100 років, сильні дощові потоки, що спричиняють вимивання бруківки, зіпсовані ліхтарі, торговці, які вбивають у фасади стареньких будинків цвяхи, аби розвісити свою продукцію». «Остання реконструкція на Андріївському проводилася ще у 1980—1982 роках, після чого казали, що Узвіз став величнішим за московський Арбат, — додає учасник новоствореної робочої групи, заслужений архітектор України Юрій Лосицький. — Але та реконструкція була суто косметична, тобто переклали бруківку, пофарбували фасади будинків та вимостили тротуари жовтою цеглою. За останні 25 років усе це прийшло у стан повної непридатності». Також пан Лосицький оприлюднив тривожну новину: будинки за номерами 24 та 26 на Андріївському узвозі нахилилися на 30 см. Тепер їх треба розібрати й скласти заново. «Також є такі ділянки, — повідомив архітектор, — де свого часу будівлі були знесені. На них можна збудувати щось нове або відтворити їх колишній вигляд».
Ще більше проблем, виявляється, з власниками будинків на Узвозі: це або територіальна громада Подільського району, або Київська міська рада, або приватні особи. Наприклад, замок Річарда Левине Серце, найкращий будинок Узвозу, згідно з інвестиційним проектом ще кінця 90-х років, був переданий у власність громадянинові Сполучених Штатів. Той зобов'язувався зробити у замку готель або музей, втім роки минають, а будівля й досі «заморожена». Та все ж таки держава має певні важелі впливу й на таких горе-інвесторів — відповідно до законодавства, саме власник несе відповідальність за вигляд споруди. Тому за підтримки київського міського голови було вирішено оновити фасад замку Річарда. Також Євген Романенко запевнив усіх присутніх, що міська влада перегляне той інвестиційний проект або й примусить власника виконувати зобов'язання.
Заступник київського міського голови та учасник згаданої робочої групи Іван Салій розповів, що найважче буде знайти меценатів для відновлення Андріївського узвозу, адже міська влада не має достатньо грошей: «Згода Леоніда Черновецького є. Не вистачає лише чіткої структури та людей, одержимих ідеєю реконструкції та здатних це зробити». Розчулений проханнями митців зберегти їхні торгові місця, «батько відновлення Узвозу», який ініціює це питання вже майже 20 років, пообіцяв бути на їхньому боці, адже «митці — це душа Узвозу».
Із ним згодний і Євген Романенко: на період реставраційних робіт (а вони триватимуть не менше року), торгові місця не будуть знищені — їх лише перенесуть на інше місце. На оновленому Андріївському торгівлю обов'язково упорядкують, а перебування тут продавців і покупців зроблять комфортнішим, адже наразі на Узвозі немає навіть вбиралень!
Фінансувати реконструкцію буде частково місто, частково район, можливо, будуть залучати й інвесторів. Точний час початку реконструкції «батьки міста» поки що не називають. Найближчими днями Євген Романенко має намір оголосити конкурс на план реконструкції Узвозу. «Це проект, що за один день не створюється, — сказав Євген Романенко. — Потрібний спеціалізований підхід. Я думаю, два-три місяці ми будемо чекати тільки на проект. Це повинно бути дійсно стратегічно правильне рішення, щоб потім нас не звинуватили, що ми за тиждень щось придумали, наставили якісь кіоски і перетворили Андріївський узвіз на ринок».
