Україна стає провінцією «королеви спорту»?

      Континентальна першість, яка минулої неділі завершилася у шведському Гетеборзі, для більшості збірних Старого світу стала перевіркою кадрів з прицілом на Олімпійські ігри 2008 року. Випробувати «молодняк» збиралися й українці, але при цьому планували розжитися 6-8 медалями. Проте не так сталося, як гадалося — збірна України опинилася аж на 21-му місці серед 48 команд-учасниць, здобувши лише три медалі. Срібну нагороду в бігу на 1 500 м отримав Іван Гешко, бронзові — Тетяна Терещук-Антипова в бігу на 400 м з перешкодами і стрибун у довжину Олексій Лукашевич. Щоправда, при  цьому із 53 наших атлетів до фінальних змагань потрапили 27, тобто половина. А якщо брати до уваги не офіційний медальний підрахунок, а більш шанований поміж фахівців очковий (бали даються за місця з першого по восьме), то тут позиції України виглядають приємніше — сьомий щабель.

      У вівторковій зустрічі з журналістами взяли участь генеральний секретар ФЛАУ Ігор Гоцул та президент федерації Валерій Борзов. Державний тренер Валерій Александров, який міг би більш детально зупинитися на виступі кожного атлета, зі Швеції перемістився до Китаю, де нині проходить юніорський чемпіонат світу. Отож підсумки підбивати довелося видатному спринтерові минулого століття, який нині переймається переважно господарськими проблемами наших спортсменів.

      «Чесно кажучи, ми не вражені виступом нашої команди, особливо тим, що залишилися без хоча б однієї золотої медалі, — каже Валерій Борзов. — Утім ми все ж побачили доволі непогані перспективи на майбутнє, адже третина нашого складу — це молодь до 23 років, на яку ми розраховуємо вже найближчим часом».

      Президент ФЛАУ з сумом визнав: «Останнім часом Україна справді здає свої позиції в легкій атлетиці і стає провінцією». Але, додає Борзов, «умови підготовки наших спортсменів не відповідають кількості здобутків, до яких ми звикли й яких очікуємо від атлетів». Адже на всю країну в нас лише два стадіони, що відповідають сучасним вимогам; у столиці існує єдиний манеж, де можна тренуватися, а цього явно недостатньо. Натомість київська мерія вперто не повертає легкоатлетам манеж на проспекті Тичини, який насправді належить саме спортсменам, а не харизматичним пастирям, що там проповідують.

      «Багато українських тренерів у пошуках кращої долі поїхали працювати за кордон і зараз виховують нам конкурентів. Адже наші умови праці не можна порівнювати навіть з сусідами з Білорусі й Росії, не кажучи вже про «далеке» зарубіжжя, — скаржиться Валерій Борзов. — І Лукашенко, і Путін розуміють, що спорт потребує державної допомоги, тому в їхніх країнах фінансування — на належному рівні. У Білорусі тренер отримує платню, що дорівнює 800 доларів, а це в декілька разів більше доходів наших фахівців. Ті невеличкі кошти, які ми отримуємо, часто надходять невчасно, й навіть поїздки на змагання нам важко організовувати. Відстаємо ми й за науковим супроводом, спортивна медицина майже не працює».

      Хоча деякі причини серпневих невдач, звісно, закопані не так глибоко. Президент ФЛАУ вважає, що на чемпіонаті Європи наші тренери припускалися помилок методичного характеру. Чимало українських атлетів досягли піку форми на комерційних стартах у червні або на чемпіонаті України в липні. «Здається, наші спеціалісти не знають, як спортсмен може продемонструвати свої найкращі якості принаймні двічі за сезон», — каже Борзов, висуваючи пропозицію проведення семінарів із залученням фахівців з-за кордону. Крім того, він зауважує, що перед Гетеборгом наші спортсмени дуже обережно підійшли до вживання фармацевтичних препаратів, адже дворічна дискваліфікація після чемпіонату Європи ставила б хрест на їхніх надіях виступити на Олімпіаді-2008.

      Невже все так невтішно і на Олімпіаді в Пекіні українським легкоатлетам ні на що буде розраховувати? «Див не буває, — каже президент ФЛАУ. — А реальну оцінку сил ми зможемо дати після виступу команди на чемпіонаті світу в наступному році. Можливо, до Пекіна хтось і проявить себе з кращого боку».

      Повертаючись у дощову Швецію й переходячи на особистості, Валерій Борзов зазначив, що здобуття європейського «золота» федерація очікувала принаймні від Івана Гешка. «Великий досвід і рівень цього атлета дозволяють йому самому диктувати умови на доріжці, але цього разу хлопець з Кіцмані пішов «на поводу» у двох іспанців і француза, які не дозволили йому тріумфувати. Вані треба було бігти на свій результат 3,31, який він демонстрував у цьому сезоні, а не вести тактичну боротьбу з іспанцями», — констатує президент ФЛАУ. Олексію Лукашевичу піднятися вище «бронзи» завадила травма п'яти. Нестабільний характер нашого найкращого стрибуна з жердиною Дениса Юрченка відомий давно. А це «золото», за словами Борзова, фактично лежало під ногами, його «підняв» із далеко не видатним результатом 5,70 ізраїльтянин. Сергій Лебідь, виявляється, неприємно здивував заявою, що не бігтиме дистанцію 5 км, тому що змагання в Гетеборзі проводилися в два кола. «Якби він сказав про це раніше, ми б його й не заявляли», — зазначає президент. Невдачі ж метальників — Юрія Білонога й Ірини Секачової — Валерій Борзов бачить у невдалій методиці підготовки: виходить, спортсмени не вміють керувати своєю формою.

      Ще однією з перепон на шляху Івана Гешка та Тетяни Петлюк називали небезпечні спроби штовхальників під час їхніх забігів. Чи подавали українці протест із цього приводу? «Так, ми це зробили вже через 15 хвилин після фінішу, — каже Борзов. — Але нагородження відбулося незрозуміло швидко — вже через 10 хвилин (!), тож нам пояснили, що ніхто розглядати наші заяви не буде».

      Сама Таня Петлюк, яка посіла у згаданому забігу на 800 м четверте місце й теж була присутня на звітній прес-конференції, додала: «Не так давно на Кубку Європи мене просто збили з ніг, тому тепер я бігла обережніше — по другій доріжці, побоюючись поштовхів. Цього разу переможниця росіянка Котлярова теж працювала ліктями. А коли реагували на наш протест, багатозначно казали: «Це ж росіяни»... Утім своїм виступом я задоволена, адже показала гарний час. Це рідкість, коли з результатом 1хв. 58 сек. залишаєшся поза п'єдесталом. Мабуть, мені не вистачило досвіду, психологічно вплинула й атмосфера такого великого турніру. До того ж проведення змагань у три кола трохи виснажило».

АРЕНА

Кому допомагає Бог?

      Президент ФЛАУ Валерій Борзов недаремно згадував про проблеми з легкоатлетичним манежем у столиці. Він каже, що існують постанови суду, за якими споруда на проспекті Тичини, 18 (це на Березняках) має використовуватися за прямим призначенням. Але манеж давно став місцем зборів вірян церкви «Посольство Боже». Більше того, мер Києва Леонід Черновецький, який є прихильником подібних організацій, договорився до того, що заявив, начебто там тренуються бандити, а не спортсмени.

      За інформацією ФЛАУ, у манежі з часу його заснування щорічно проводилися тренування учнів школи вищої спортивної майстерності Києва та учнів СДЮШОР «Україна» (440 осіб), СДЮШОР «Атлет» (330), СДЮШОР-16 (470) та ще понад 400 юнаків з iнших  шкіл олімпійського резерву, а також заняття членів збірних команд України. Окрім легкої атлетики, тут тренувалися представники академічного веслування, тріатлону, різних видів єдиноборств, фехтування та інших видів спорту. Тепер усі ці спортсмени позбавлені місця для занять.

      Столична школа вищої спортивної майстерності, в розпорядженні якої перебуває спорткомплекс, збиралася реконструювати манеж, але розпочати ремонтні роботи так і не вдалося через постійні збори «Посольства Божого». І хоча школа виграла всі судові справи стосовно звільнення манежу, у тому числі й у Верховному Суді України, «викурити» церковників не вдається.

      Розв'язати цю проблему намагався і «спортивний» міністр Юрій Павленко. Але міський голова Києва пан Черновецький так і не знайшов часу прийняти урядовця.