Темний бік медалі. Нобелівської

      Лауреат Нобелівської премії з літератури, один iз найвидатніших сучасних письменників Німеччини Гюнтер Грасс уперше визнав, що наприкінці Другої світової війни служив у танковій дивізії СС «Фрюденсберг».  Раніше було лише відомо, що Грасс служив солдатом, 1945 року отримав поранення і потрапив у полон до американців. Цей наразі невідомий епізод життя він описав у своїй найновішій автобіографічній книзі «Облущуючи цибулиння», а перші подробиці виклав у інтерв'ю газеті «Франкфуртер альгемайне цайтунг», яке з'явилося минулої п'ятниці. Це стало справжнім скандалом серед інтелектуалів Європи. Адже письменник останні 60 років стверджував, що з 1944 року служив помічником у зенітній артилерії, а пізніше — у Вермахті.

      Грасс пояснив у інтерв'ю «ФАЦ»: «Усе це пригнічувало мене. Моє мовчання впродовж усіх цих років і було причиною написання автобіографічної книги. Я повинен був нарешті викинути все це з себе. Я зголосився добровольцем, але не до дивізії СС, а на службу на підводному човні, що також було божевільною ідеєю. Але вони (ВМС) уже нікого не приймали. Натомість «Ваффен-СС» у 1944—1945 роках брали усіх, хто потрапляв під руку». Грасс додав, що назва СС тоді зовсім не відлякувала, а, навпаки, вважалася елітним підрозділом, який вів бої там, де було найнебезпечніше і який, як стверджувала тодішня пропаганда, ніс найбільші втрати. «Йшлося про те, щоб вирватися з тісноти, з родини. Я зголосився добровольцем у 15 років. Така ситуація була типовою для моїх ровесників. Я вже потім на місці, в Дрездені, зрозумів, що опинився в СС», — пояснює Грасс.

      Письменник розповів, що «Гітлерюгенд» та інші гітлерівські молодіжні організації проводили тоді привабливу для молоді, сучасну і дуже ефективну пропагандистську діяльність. Він розкритикував існуючі тепер теорії, що тоді багато німців не підтримували нацистів, мовляв, після 1945 року весь світ дивився на Німеччину так, ніби бідний німецький народ потрапив у полон до невеликої орди негідників. «Це неправда. Я з дитячих років спостерігав, як усе це відбувалося: при піднятій завісі, з ентузіазмом і схваленням. Звичайно, що і з допомогою обману», — каже Грасс. Він признався, що лише зізнання Бальдура фон Шираха, лідера молодіжного крила НСПН, на суді нацистських злочинців у Нюрнберзі 1946 року відкрили йому очі на злочини гітлерівців. Грасс визнав, що до того часу зберігав нацистські переконання: «Я раніше вважав, що німці так не поводяться, і сприймав усі звинувачення як пропаганду, бо був тоді дурним».

      Гюнтер Грасс, нагадаємо, здобув визнання у світі та був відзначений 1999 року Нобелівською премією з літератури передусім за яскравий антифашистський роман «Бляшаний барабан» (1959). На цей час 78-річний Грасс є не лише визнаним романістом, а й відомим борцем за мир, який, зокрема, різко засудив американську інтервенцію до Іраку. Німецька інтелектуальна еліта поставилася до одкровень Грасса і з відразою, і з розумінням водночас. Біограф Грасса — Міхаель Юргс — заявив про своє особисте розчарування і додав, що такі зiзнання означають кінець морального авторитету Грасса.

       У Чехії навіть звучать вимоги виключити Грасса з чеського Пен-клубу і відібрати призначену цією літературною спілкою нагороду ім. Карела Чапека, повідомляє газета «Лідове новини». А депутат польського Сейму від правлячої партії «Право і справедливість» Яцек Курський звернувся до Гюнтера Грасса із закликом добровільно відмовитися від звання «Почесний громадянин міста Гданськ», звідки письменник родом, а інакше це за нього зробить міськрада. «Жоден учасник Ваффен-СС не може бути почесним громадянином будь-якого польського міста, а особливо Гданська, в якому вибухнула Друга світова війна», — аргументував свою позицію Курський. Подібної думки й екс-президент Польщі i також почесний громадянин Гданська Лех Валенса, який у різкій формі заявив, що не сяде проруч із таким «почесним громадянином», оскільки «втратив на війні батька». Проте мер Гданська Павел Адамович заявив, що ініціатива Курського «не слугує на добро ні репутації Гданська, ні мешканців міста, ні також Польщі».

      Прес-секретар Нобелівського фонду в Стокгольмі Йонна Петтерсон повідомила, що Нобелівський комітет отримав багато запитів від ЗМІ та організацій з усього світу стосовно того, чи можна позбавити Грасса Нобелівської премії. «Призначена нагорода не відбирається — так зазначено в нашому статуті», — наголосила Петтерсон.

      Представниця секретаріату Гюнтера Грасса в місті Любек заявила, що письменник після інтерв'ю з вибуховими зiзнаннями у «ФАЦ» відмовляється давати будь-які інші інтерв'ю чи коментарі. «Таке його бажання. Все, що він хотів сказати, він сказав у інтерв'ю «ФАЦ», — повідомила вона. Попри це, позавчора ввечері Грасс дав інтерв'ю німецькій інформагенції ДПА, в якому визнав, що буря, яка здійнялася в ЗМІ, є для нього «особисто болючою», але відмовився коментувати окремі звинувачення на свою адресу, бо, мовляв, «тоді коментарям не буде кінця». Він порадив критикам уважно прочитати його автобіографічну книгу, яка з'явиться наступного місяця. Письменник лише зазначив, що від складання військової присяги наприкінці лютого 1945 року і до отримання поранення 20 квітня 1945 року не здійснив жодного пострілу і не брав участі в жодному злочині.

ДОВІДКА «УМ»

      «Ваффен-СС» — збройні підрозділи СС — були створені Генріхом Гіммлером в травні 1940 року перед нападом на Францію. В грудні 1944 року вони нараховували 38 дивізій і майже один мільйон солдатів. Спочатку вони були елітними підрозділами, в яких служили лише німці. На наступних етапах війни до СС приймали також представникiв інших національностей, зокрема латишів, фінiв, голландців, угорців, українців та фламандців. Газета «ФАЦ» повідомляє, що Гюнтер Грасс служив у 10-й танковій дивізії СС «Фрюндсберг», командуючим якою був з осені 1944 року сумнозвісний Карл Фішер фон Тройнфельд, організатор репресій проти чехів після замаху в Празі 1942 року на Райнхарда Гейдріха.