Останній грім виборів

      У Білорусі на чотири політв'язні побільшало: минулої п'ятниці троє юнаків і дівчина одержали тюремні строки за те, що збиралися проводити незалежне спостереження за ходом березневих президентських виборів. Усім засудженим по 25 — 27 років, троє з них — професійні юристи й один — журналіст.

      Формально Микола Астрейко, Еніра Броницька, Тимофій Дранчук і Олександр Шалайко звинувачені в тому, що їхня організація — громадянська ініціатива «Партнерство» — не має офіційної реєстрації в Мін'юсті. Маючи досвід проведення екзит-пулів на попередніх виборах і референдумах, «Партнерство» у 2005 році  намагалося пройти процедуру реєстрації, однак не вписалося в суворі критерії легалізації громадських організацій, навмисно запроваджені владою приблизно за рік до виборів. Відтак у жовтні минулого року 27 активістів «Партнерства» були затримані в одному з мінських кінотеатрів, де вони намагалися провести установчий з'їзд своєї організації. Трьох тоді запроторили до буцегарні на 15 діб за «організацію несанкціонованої акції». Довідатися про які-небудь реальні дії нелегальної організації спостерігачів громадськість так і не встигла: менш ніж за місяць до дня виборів, а саме 21 лютого, по всій країні раптом прокотилася хвиля обшуків. У Мінську спецназівці в чорних масках схопили вищезгаданих чотирьох громадських активістів і відвезли на допит у КДБ. Ввечері стало зрозуміло: хлопці не скоро ще вийдуть. Незабаром згадану четвірку звинуватили в підготовці державного перевороту: за версією спецслужб, члени «Партнерства» збиралися підробити виборчі бюлетені, і у вилучених у них під час арешту записах буцімто знайдено зразки фальшованої виборчої документації на користь опозиційного кандидата Олександра Мілінкевича. Телебачення навіть показало ролик про «переворот»: відеоряд містив розсип доларів на столі, згори на них — пістолет, мішок мобільних телефонів і незрозуміло ким написані «чернетки» підрахунку голосів. За кадром був озвучений план: мовляв, спочатку спостерігачі оголосять потрібні підсумки, потім будуть масові безладдя з вибухами на площах і захопленням будинків... Варто відзначити, що превентивне «знешкодження» «Партнерства» спецслужбами стало однією з головних причин того, що 20 березня в опозиції дійсно не виявилося альтернативного підрахунку голосiв. Її лідерам залишалося оперувати приблизними даними.

      Судовий процес у «справі спостерігачів» проходив у закритому режимі, що офіційно мотивувалося необхідністю захисту свідків. Ні журналістів, ні родичів підсудних, ні іноземних дипломатів не пускали навіть на ганок будинку суду Центрального району Мінська. Саму будівлю та її подвір'я охороняв ОМОН. Силовики вживали заходів безпеки часом вельми абсурдних — заборонили піднімати прапори, скандувати гасла. Адвокати намагалися не давати інформації пресі про хід слухань, побоюючись позбавлення ліцензії. Це був перший закритий політичний суд у Білорусі, втім опозиціонери вважають, що навряд чи останній.

      Ще до першого засідання адвокат Тимофія Дранчука Павло Сапелко поділився з кореспондентом «УМ» інформацією про те, що атрибути так званого перевороту в матеріалах справи не фігурують узагалі. Зокрема, як удалося з'ясувати, у стільникових телефонів, нібито призначених для передачі сфальсифікованих даних голосування, виявився власник — нині закрита владою соціологічна контора. Судячи також i з розповідей свідків (вони, на відміну від захисту, підписок про нерозголошення у суді не давали), про телефони, зброю і підроблені бюлетені на процесі не йшлося. Розбирали якісь звіти, згадували якісь гроші й зустрічі з іноземними громадянами. Утім з більш ніж 20 свідків з'явилося лише п'ятеро, а тих, хто нібито «здав» спостерігачів і вимагав захисту, за наполяганням судді Леоніда Ясеновича довелося розшукувати за допомогою міліції і доставляти в судову залу примусово.

      Зрештою, суд дещо пом'якшив статтю обвинувачення, замінивши на ст. 193-прим, у якій говориться просто про відсутність офіційної реєстрації ГО «Партнерство». Вирок чекали під зливою: всупереч обіцянці допустити громадськість хоча б на його результативну частину, у зал потрапили 22 родичі й тільки троє із приблизно 30 журналістів. Лідер «Партнерства» Микола Астрейко одержав 2 роки колонії загального режиму. Помічений в останні роки в участі у багатьох інших організаціях («Малады Фронт», потім «Зубр» і Рух Андрія Климова) Тимофій Дранчук — 1рік. Еніра Броницька й Олександр Шалайко засуджені на 6 місяців арешту і вже 21 серпня повинні вийти на волю.

      Під час зачитування вироку Тимофій Дранчук уперше побачив свого 4-місячного сина Платона. У Шалайка і Астрейка дружини вагітні й також повинні незабаром народити.

      Коли засуджених останнiй раз відвозили із суду, молодь кидала під колеса автозака білі й червоні гвоздики. Хотіли ще й перекрити дорогу живим ланцюгом. Обгорнута біло-червоно-білим прапором, змокла до нитки, лідер наметового містечка Христина Шатикова і ще кілька пiдлiткiв ледве не лягли прямо в калюжу на шляху автозака. Але тюремна машина раптом повернула і проїхала іншим шляхом. Міліція вирішила нікого більше не садити. Сьогодні.