Чи багато на вашій вулиці архітектурних шедеврів, побудованих у стилі нідерландського маньєризму XVI століття? Чи, може, ви ще десь бачили церкву, де під хрестом на куполі сидить... Ісус, а під ним напис латиною: «Перехожий, зупинись і подумай, чим страждання твої більші мого». Відтак постає питання : чому ви досі не чули про львівську каплицю Боїмів?
Ця споруда настільки унікальна, наскільки й нещасна. В іншій, так би мовити, європейсько-нормальній країні, вона б стала впізнаваним і добре розкрученим брендом, місцем, де вичавлюють гроші з цікавих до старовини туристів. На зібрані копійки, злоті та центи її б підчистили, підчепурили, відтак випустили поштівки, марки, постери, футболки, бейсболки, телепередачі, пізнавальні «компакти»... Проте нині, коли дивишся на цю згорьовану, згорблену, геть почорнілу «пані», що стоїть, наче бідна родичка-жебрачка, біля самісінької римо-католицької катедри, хочеться побажати цій капличці не світової слави та рекламних проспектів, а просто вижити!
Пам'ятці ренесансу страшенно потрібен... ренесанс. Інакше кажучи, наша з вами допомога. Бо каплиці справді загрожує руйнація. Її фундаменти страждають від хімічно агресивних грунтових вод. Її стіни вже давно забули, як смакує свіжа фарба. Її рідкісні середньовічні ікони на блясі вицвіли. Її вишукані вирізьблені деталі з вапняка розсипаються на порох при найменшому доторку. А з-під склепіння, з 15-метрової висоти, впав (та, диво, не розбився!) один із кам'яних янголів. Що ж ви хочете — «пані» 500 років, центр мільйонного міста, загазоване повітря, кислотні дощі й дуже багато років без ремонту... Та ще допікають новітні вандали, які вряди-годи намагаються відламати, відпиляти «на пам'ять» дивовижні кам'яні фрагменти.
На щастя, каплицею вже кілька років опікуються ентузіасти з Фонду збереження історико-архітектурної спадщини Львова. Не маючи доступу до бюджетної годівнички (ні міста, ні, звісно, держави), хлопці «побираються» по білому світу й збирають крихти для проведення консерваційно-реставраційних робіт. За словами президента фонду Андрія Салюка, наразі профінансовано і проведено обміри каплиці, попередні лабораторні дослідження засолення каменю, аналіз мікрофлори деревини.
А поки що боляче дивитись на ікони та дерев'яні фігури, які стали жертвою не тільки людей та їхньої байдужості, а й не менш жорстоких жуків-деревоїдів. Потрібна дезінфекція й захист дерева, а відтак і консервація розписів. Унікальність церкви полягає ще й у тому, що у ній добре збереглися усі первісні дерев'яні елементи інтер'єру: лави, двері — єдині, збережені у Львові, зразки того середньовічного періоду. Лави багато розписані рослинним орнаментом в угорському стилі, а двері прикрашені інтарсією з різних порід дерева, інкрустовані перламутром і розписані образами святих — покровителів родини фундатора.
Тут доречно згадати про сам рід, ім'я якого носить каплиця і яку побудували у 1606—1615 роках саме як фамільну усипальницю. Боїми були за походженням німцями. Та на Галичині Георгій Боїм, «родоначальник» української гілки роду і фундатор каплиці, з'явився на запрошення польського короля Стефана Баторія у статусі угорського купця і, кажуть, навіть деякий час був бургомістром Львова. Його син, доктор філософії і медицини Павло Боїм, також не цурався управління — був мером Вільнюса. А онук Михайло обрав іншу стезю — католицького місіонера. Проповідував у Китаї і водночас упорядкував географічний аталас Піднебесної, який дійшов до наших днів у єдиному примірнику, що зберігається у Папській бібліотеці.
Припускають, що архітектором каплиці був також німець Андрій Бемер, уродженець Бреслау (нині польський Вроцлав). Йому асистували надзвичайно талановиті скульптори Ян Пфістер та Януш Шольц. Провідною темою скульптур і барельєфів вони обрали Святу Трійцю і Страсті Господні. Фрескові портрети, зокрема самого Георгія Боїма та його дружини Ядвiги, написав італієць Ян Дзіоні, а олійні портрети — львів'янин Матвій Домарацький.
Цікаво, що нинішні львівські художники та скульптори першими відгукнулися на ідею допомогти каплиці. Зголосилися і передали на благодійний аукціон свої роботи чимало майстрів і мистецьких об'єднань, уже знаменитих і поки що геть невідомих. Серед них — Володимир Костирко, Петро Сипняк, Роксолана та Гриць Козії, Оксана Андрущенко, Зоряна Гарбар, Влодко Кауфман, «Дзига», якою керує Маркіян Іващишин. Обласне відділення Українського фонду культури передало дві акварелі легендарного американсько-українського митця Едварда Козака. Чотирнадцять реалізованих робіт принесли у скарбничку фонду, вважайте — каплиці Боїмів, 16 670 гривень.
P.S. Благодійний фонд «Збереження історико-архітектурної спадщини м. Львова» — недержавна неприбуткова організація, метою діяльності якої є збереження, відновлення та популяризація пам'яток архітектури, історії та культури міста Лева. З рятівниками львівської старовини можна зв'язатися за адресою: Львів, пл. Ринок, 1, кім.104, або за телефоном: 97-58-52.
