Повний склад нового Кабінету Міністрів

Прем'єр-міністр

Віктор Янукович

лідер Партії регіонів; керував урядом у 2002—2004 рр.

Перший віце-прем'єр та міністр фінансів

Микола Азаров

квота Партії регіонів; обіймав цю саму посаду в уряді Януковича зразка 2002—2004 рр., був одним із об'єктів найпалкішої критики тодішньої опозиції і Майдану, однак несподівано з'явився на його сцені під час святкування переможного для Помаранчевої революції Нового, 2005, року.

Віце-прем'єр із питань паливно-енергетичного комплексу

Андрій Клюєв

квота Партії регіонів; обіймав цю саму посаду в попередньому уряді Януковича, на президентських виборах-2004 очолював так званий «тіньовий» штаб Януковича, вважається одним із головних політичних «переговорників» ПР, зокрема, входив до переговорної групи щодо створення «широкої» коаліції.

Віце-прем'єр з гуманітарних питань

Дмитро Табачник

квота Партії регіонів; посідав цю саму посаду в попередньому уряді Януковича, на якій, подейкують, непогано збагатився за рахунок роздачі ліцензій на ліки; свого часу очолював Адміністрацію Президента Кучми і вважався однією з найвпливовіших осіб українського політикуму.

Віце-прем'єр і міністр будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства

Володимир Рибак

квота Партії регіонів; входить до «регіональної» верхівки, до 2002 року протягом тривалого часу був міським головою Донецька.

Міністр палива й енергетики

Юрій Бойко

квота Партії регіонів; колишній (у 2002-2005 рр.) голова НАК «Нафтогаз України», на парламентських виборах-2006 на чолі Республіканської партії України входив до блоку «Не так!».

Міністр вугільної промисловості

Сергій Тулуб

квота Партії регіонів; обіймав цю саму посаду, а також посаду міністра палива й енергетики в урядах Віктора Ющенка і Віктора Януковича. Був керівником НАЕК «Енергоатом», протягом тривалого часу всупереч Конституції суміщаючи цю посаду з роботою заступника секретаря Ради національної безпеки й оборони.

Міністр у зв'язках з Верховною Радою

Іван Ткаленко

квота Партії регіонів; обіймав цю саму посаду в попередньому уряді Януковича і був настільки непублічною особою, що широкому загалу запам'ятався тільки своїм призначенням.

Міністр Кабінету Міністрів

Анатолій Толстоухов

квота Партії регіонів; сидів у цьому самому кріслі й за часів попереднього уряду Януковича, де продемонстрував свою вірність патронові, залишаючись у заблокованому «помаранчевими революціонерами» Кабміні до останнього; на парламентських виборах-2006 намагався стати народним депутатом по списку партії «Еко +25%».

Міністр праці й соціальної політики

Михайло Папієв

квота Партії регіонів; у попередній уряд Януковича входив по квоті Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), після Помаранчевої революції потрапив у скандал з окулярами (як запевняв тодішній віце-прем'єр Микола Томенко, Папієв був причетний до зникнення 770 тисяч окулярів вартістю 20 мільйонів гривень, закуплених для ветеранів), який, утім, завершився нічим.

Міністр охорони навколишнього середовища

Василь Джарти

квота Партії регіонів; на парламентських виборах-2006 очолював штаб Партії регіонів.

Міністр оборони

Анатолій Гриценко

конституційна квота Президента; працював на цій посаді і в урядах Тимошенко та Єханурова.

Міністр закордонних справ

Борис Тарасюк

конституційна квота Президента; працював на цій посаді і в урядах Тимошенко та Єханурова, як і Гриценко, є затятим прихильником євроінтеграційного курсу України; голова Народного руху.

Міністр внутрішніх справ

Юрій Луценко

квота Президента згідно із домовленостями з Партією регіонів; працював на цій посаді в урядах Тимошенко і Єханурова, не раз присягався, що під началом Януковича працювати не буде. Після вступу Олександра Мороза до «антикризової» коаліції вийшов із Соцпартії; дуже відданий Вікторові Ющенку.

Міністр економіки

Володимир Макуха

квота «Нашої України»; з травня 2006 року був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Японії, до того працював заступником міністра закордонних справ; вважається прихильником інтеграції України до ЄЕП.

Міністр юстиції

Роман Зварич

квота «Нашої України»; працював на цій самій посаді в уряді Тимошенко, «прославився» тим, що у своїй біографії вказав неіснуючий диплом Колумбійського університету США.

Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту

Юрій Павленко

квота «Нашої України»; залишився на цій посаді з попереднього уряду.

Міністр культури і туризму

Ігор Ліховий

квота «Нашої України»; залишився на цій посаді з попереднього уряду.

Міністр охорони здоров'я

Юрій Поляченко

Квота «Нашої України»; обіймав цю посаду і в уряді Єханурова; син нардепа від «НУ» і почесного президента «Київміськбуду» Володимира Поляченка.

Міністр з надзвичайних ситуацій

Віктор Балога

квота «Нашої України», працював на цій посаді і в уряді Єханурова.

Міністр промислової політики

Анатолій Головко

квота Комуністичної партії; екс-керівник консорціуму «Металургія», екс-заступник «губернатора» Запоріжжя, людина російського бізнесмена Костянтина Григоришина.

Міністр агропромислового комплексу

Юрій Мельник

квота Комуністичної партії; в уряді Єханурова працював на посаді віце-прем'єра з АПК, з огляду на членство в Українській народній партії є затятим антикомуністом. Подейкують, що свою квоту комуністи банально... продали.

Міністр транспорту і зв'язку

Микола Рудьковський

квота Соціалістичної партії; на виборах-2006 був обраний мером Чернігова, але відмовився від посади на користь депутатства у ВР, відомий як активний лобіст вступу СПУ в коаліцію з ПР, партнер Нестора Шуфрича по нафтових свердловинах на Полтавщині й любитель дуже дорогих костюмів та авто.

Міністр освіти

Станіслав Ніколаєнко

квота Соціалістичної партії; залишився на цій посаді з попереднього уряду.