Книги, що не мовчать,

      Одна моя знайома, письменниця Леся Демська-Будзуляк, нещодавно розповіла цікаву історію. Її трирічна донька взяла випадково мамині навушники і увімкнула плеєр, на якому стояла «Fata morgana» Коцюбинського. «Деякий час вона намагалася дивитися телевізор, по якому, до речі, -надцятий раз ішов її улюблений «Льодовиковий період», а потім пішла в іншу кімнату, щоб їй не заважали, — розповідає Леся. — Вона слухала десь iз годину, не знаю, що вона там розуміла, але відірвати її від цього заняття було важко. Потім вона підійшла до мене і запитала, чи є у нас така відеокасета — сучасні діти більше сприймають реальність з екрана, а не з книг. А коли дізналася, що такого фільму не існує, є лише книжка, запитала, чи є у нас така книжка і попросила пізніше обов'язково почитати її». Отаке собі: «Вустами дитини...».

      Усе нове — це добре забуте старе. В цьому ще раз переконуєшся, знайомлячись із продукцією видавництва «Книга вголос», яке півроку тому з'явилося на нашому книжковому ринку. Адже перше, що спадає на думку, коли береш до рук новенькі компакти зі знайомими назвами, — це старі вінілові платівки з казочками, які нам батьки ставили на програвач замість колискової. Тільки замість 15—20 хвилин платівки маємо тепер 12—14 годин книжкового тексту, начитаного професійними акторами. Дивуватися не випадає — прогрес!

      Саме дитячі вінілові платівки, а ще бажання самореалізації наштовхнули колись успішного актора і головного режисера Мукачівського російського драматичного театру Юрія Крилівця різко змінити амплуа і почати разом зі своїм однокурсником новий бізнес. Першим пробним каменем став диск закарпатського гумору Павла Чучки та Михайла Чухрая «Word із центру Європи». За короткий час диск розійшовся — нині інформація про нього надійшла навіть з Японії, де, виявилося, є закарпатська діаспора, а в Києві його вже розповсюджують піратським способом.

      Нині видавництво «Книга вголос» готує цілу серію цікавих новинок. Більше десятка дисків уже побачили світ, серед них: два компакт-диски Івана Франка — «Захар Беркут» з «Украденим щастям» і «Борислав сміється» (усього планується сім), чотиритомник (чи, швидше, чотиридискник?) українського перекладу Гашекових «Пригод бравого солдата Швейка» (свого часу цей переклад роману був здійснений В. Масляком і визнаний чехами як найкращий серед усіх перекладів «Швейка» іноземними мовами), добре відомі зі школи «Кайдашева сім'я» з «Миколою Джерею» Нечуя-Левицького та «Лебедина зграя» Василя Земляка. На підході — цікавинки для дитячої аудиторії («Мауглі» Кіплінга, «Карлсон» Ліндгренд, «Пінноккіо» Колоді), а в перспективі — серія зарубіжної класики (Маркес «Сто років самотності», Альбер Камю «Чума», Кундера «Нестерпна легкість буття», Конан Дойль «Пригоди Шерлока Холмса), сучасна проза (Марина Соколян, Марина Гримич, Дмитро Білий, Оксана Забужко, Іздрик, Тарас Прохасько), поезія та ще багато цікавих ідей. А до Львівського форуму «Книга вголос» готує свій перший сюрприз — презентацію спільно з видавництвом «Нора-друк» нового роману лауреата І премії цьогорічної «Коронації слова» Андрія Кокотюхи «Темна вода».

      З часом є ідея подавати твори (по-можливості, звичайно) в авторському виконанні. Поки що ж герої аудіокниг говорять голосами відомих акторів — Ади Роговцевої, Наталі Сумської, Василя Обручова, Бориса Лободи. За словами Юрія Крилівця, для них це стало чимось набагато більшим, ніж просто приробіток. «Наталя Сумська, коли записувала «Кайдашеву сім'ю», принесла сало, бутерброди, маслини, каву, — розповідає він. — Я кажу: «Навіщо, все ж є?». А вона: «Ні-ні, не треба відволікатися. Це ж так цікаво!». А Михайло Шах, відомий жартівник, який без анекдотів жити не може, коли записував «Лебедину зграю» Земляка, виходив на перекур і відвертався. Питаю: «Михайле, що сталося?». Дивлюся — а в нього сльози на очах. «Віриш, — говорить, — я його тисячу разів читав, грав навіть у цій виставі, а почав читати — і клубок під горло підкотився».

      До речі, продукція «Книги вголос» для декого може стати не просто альтернативним способом знайомства з літературою, а єдиною можливістю відкрити її для себе. Йдеться про людей із проблемами зору. До речі, у видавництва вже існує домовленість із УТОС про безкоштовну передачу компактів до їхньої бібліотеки. А в планах — озвучення підручників та пізнавальної літератури. Хоча, як переконані у видавництві, останні згодяться не лише сліпим, а й просто студентам чи школярам, які, їдучи в транспорті, замість заглушливої музики слухатимуть урок фізики чи літератури.

      Так що з часом можна сподіватися, що аудіокнига стане в наших книгарнях звичним явищем (якщо тільки книгарні не перекуплять під чергові бутіки чи фаст-фуди), як це давно вiдбулось у Канаді, Польщі чи Голландії. Поки що ж видавці пропонують скористатися послугами сайту www.bookaloud.com.ua, замовити інтернетом потрібні диски, а вони їх вишлють поштою.

      А мені все не йде з голови випадок із донькою пані Лесі, а разом з ним і думка: а може, це і є та соломинка, за яку варто вхопитися. Може, саме такий підхід до справи допоможе повернути дітей, які часто втікають від жорстокої дійсності у віртуальну реальність комп'ютерних ігор, серіалів і реаліті-шоу, до розумного, доброго, вічного, залишеного нам не одним поколінням письменників? І тоді легше буде знайти порозуміння не лише батькам і дітям.