Заснована у 1939 році газета Кіровоградської районної ради та райдержадміністрації «Зоря» страждала на типовий для районок пострадянський синдром: інформація про роботу тих же райради і РДА, дешевий папір, мінімальне фінансування. Критичний погляд сприймався як кримінал, і про таке ніхто навіть не мріяв: фінансування обрізати могли вже на наступній сесії райради.
Після Помаранчевої революції ситуація мала шанс змінитися на краще. Нове керівництво, нові підходи, нові люди. От тільки аксіома « Хто платить, той замовляє музику» залишилась дійсною і в нові часи. Нічого, що кошти не зі своєї кишені, а з податків громадян. Та й не завжди чиновники є професійними журналістами.
У Кіровоградському районі керівництво за останні півтора року змінювалося чотири рази. Та, схоже, у ставленні до журналістів усі керівники були однаковими.
Це можна зрозуміти з останнього номера газети, в якому і повідомляється про звільнення та його причини. Йдеться про бажання влади бачити на сторінках замовні матеріали і не бачити нічого іншого. Як зрозуміло зі статті, керівництво газети на поступки йшло. Тільки до певного етапу: матеріали на погодження носити відмовлялися. Чиновники почали приходити читати та правити вже в редакцію.
«Ми не затіюємо війну з нашими засновниками — надто вже нерівні сили. Але гідності не втрачаємо», — закінчується стаття. Підпис: «Учорашні «зоряни» — нинішні безробітні журналісти».
Перепрошувати ніхто не став. Заяви підписано, новий редактор набирає штат. Газета «Зоря» залишається у старому форматі.