УНІАН.
Про впливовість Віри Іванівни в оточенні Ющенка ходять легенди. Після Помаранчевої революції народний депутат Віра Ульянченко стала радником Президента, а півтора місяця тому Вiктор Ющенко призначив її головою Київської облдержадміністрації. Хтось казав, що це підвищення, а хтось навпаки, що Віра Іванівна втратила свої позиції, бо вперше за багато років віддалилася від Президента. Втім у спілкуванні з «УМ» Віра Іванівна каже, що й зараз вирішує чимало загальнодержавних питань, навіть виконує свою роль у розв'язанні парламентської кризи. Наша розмова відбулася в середу, коли вся країна застигла в очікуванні, здавалося б, прогнозованого рішення Президента про розпуск парламенту. Та Віра Іванівна ще тоді запевнила «УМ», що Універсал національної єдності буде підписано, а дострокових виборів не буде. В ніч із середи на четвер з'ясувалося, що пані Ульянченко була права. А ще вона особливо емоцiйно говорить про Київську область, де роботи — непочатий край.
— Віро Іванівно, у країні — парламентська криза і доленосні рішення вирішуються на Банковій (розмова відбувалася у середу. — Ред.). Чи є у вас відчуття, що саме в час прийняття нелегкого політичного рішення ви могли б реально підтримати Президента, залишаючись його радником, а не на «губернаторській» відстані?
— Я не думаю, що перехід у «губернатори» дуже швидко змінює статус людини, яка може відверто говорити з Президентом. Я беру участь у вирішенні цієї проблеми, мені відведена певна роль, тому й зараз спілкуюся з багатьма політиками з цього приводу. Для Президента дуже важливо в такій серйозній політичній ситуації мати надійних людей на місцях, які будуть проводити його політику, працювати на позитив навіть в умовах парламентської кризи. Хто як не «губернатори» роз'яснятимуть людям позицію Президента? Тому, незважаючи на політичну кризу в країні, ситуація в регіонах є стабільною. Це, як знаєте, ліс шумить зверху, а внизу все спокійно, i життя продовжується. Від стабільності залежать і економічні показники, як кажуть банкіри: «Гроші люблять тишу». Роль обласного керiвника в такій ситуації дуже важлива, тож я не думаю, що моя роль зараз менша, ніж коли б я була безпосереднім учасником нинішніх перемовин на Банковій. Просто в мене є певні можливості для розмов із різними політичними силами. Це не таємниця. Це відомо всім. Тому i зараз я це роблю.
— Отже, широка коаліція таки відбудеться?
— Таку впевненість я висловлювала давно й отримала певну критику за свою позицію. Але саме зараз Президент продемонстрував надзвичайну політичну мудрість. Ви самі бачите, скільки власного часу він витрачає на ці перемовини, тож, коли Універсал національної єдності буде підписано, а я впевнена, що так і буде, він стане історичним документом. Ніколи не було такого політичного лідера в Україні, який зміг зібрати поряд політичні сили, які ніколи не сиділи за одним столом, і змусити їх визнати політику Президента, підтриману в 2004 році народом. Універсал фактично стане пактом ненападу і примирення, з чітким розумінням національних інтересів України. Бо кожна політична сила, незважаючи на ідеологічні розбіжності, підтвердить суверенність держави і незмінність європейського курсу, основні позиції, які ідентифікують націю, — мову та свободу віросповідання. Цей Універсал, думаю, ще довго вивчатимуть історики і з часом ми багато чого зрозуміємо.
— Кандидатура якого Прем'єр-міністра, на ваш погляд, була б найбільш консолідуючою i оптимальною?
— Це повинна бути людина, яка не засвітила себе в політичній боротьбі й довела справами, що дійсно є консолідуючою фігурою. Думаю, про Єханурова навряд чи хтось скаже, що він розкроїв суспільство на схід i захід, чи на південь i північ. Юрій Іванович саме та людина, яка сприймалася усіма регіонами, який спокійно, тихо i професійно виконував свою роботу, а поведінкою ніби випромінював певну стабільність.
— І коли країна дізнається прізвище нового Прем'єра?
— Найближчим часом. Одразу після підписання Універсалу, тез якого голова уряду повинен буде дотримуватися.
— Тоді як країна застигла в очікуванні ймовірного розпуску парламенту і дострокових виборів, ви такий розвиток подій відкидаєте?
— Думаю, до цього не дійде. Бо це зірваний бюджетний процес, тоді як перед нами зима, коли знову постане питання газу. Хоч що б там казали, а дострокові вибори — це й серйозне збудження в суспільстві, а я не впевнена, що люди ще настільки довіряють політикам, як раніше. Це такий відповідальний крок! Тому Президент прийняв правильне рішення, вирішуючи проблему в діалозі, у пошуку порозуміння. Адже політична картина під час нових виборів не зміниться, ми одержимо тих самих політичних лідерів і ті ж самі проблеми. Тоді як суспільство буде ще більш роздратоване і розділене.
— Київській області ніякі коаліції не потрібні — абсолютну більшість мандатів і в облраді, і в багатьох райрадах має БЮТ. Ви, як керівник облдержадміністрації, підписали з облрадою угоду про співпрацю. Але якщо у парламенті виникне широка коаліція, чи не зашкодить це вашим відносинам з більшістю в облраді, адже за таких розкладів БЮТ перейде в опозицію?
— І до мого приходу на цю посаду в облраді, незважаючи на більшість БЮТ, були свої негаразди. Але ми стали першим регіоном, де була підписана угода між облрадою i ОДА, в якій визначено основні напрями нашої діяльності. Зміна формату будь-якої коаліції, думаю, абсолютно не вплине на цю ситуацію, бо ми дійшли згоди стосовно основних завдань і не ділимо якихось політичних дивідендів, не приписуємо результатів діяльності кожен собі. Чим більше згуртовуватимемо навколо вирішення проблем регіону політичні сили, тим ефективніше працюватимемо. Область — дуже маленьке поле для політичної боротьби, а прості люди вимагають ефективної роботи i конкретних результатів. Навіть щодо кадрових змін спільно домовляємося.
— До речі, щодо кадрів. Вже оцінили роботу керівників районів? Чи будуть кадрові зміни?
— Кадрові рішення будуть. Але я дала усім шанс i сказала, що в мене немає категорії тих, хто мені не подобається за кольором волосся чи за прізвищем, всіх я розглядаю як працівників i оцінювати буду за ефективністю діяльності, за менеджерськими здібностями, за оцінкою громади. Щоб почути думку людей, я іноді навіть сама керую автомобілем і можу з'явитися в будь-якому куточку області. Виходжу десь кави попити чи в магазин, пройтися по базару, а там багато почуєш!
— Уже ходять легенди про вашу вимогливість до міських та сільських голів, які причепурюють територію до вашого приїзду...
— Ну для цього їм потрібно знати, де я проїжджатиму (сміється). А це не просто, бо мене ніхто не супроводжує, я нікому не дзвоню. Буває, спеціально приїжджаю на роботу о 8.30, а перед цим дві години об'їжджаю територію. Слава Богу, що за годину я можу дістатися аж до Богуслава, а це вже на кордоні з Черкащиною. Постійно буваю в районах. Тому вимити i вичистити для мене щось спеціально не дуже просто. Ще на першій зустрічі я показала головам, як покосити траву під парканами, як поприбирати сміття, яке там валяється. Тому коли я сама приїжджаю, то змушую голів виходити з кабінетів у люди, пройтися по вулиці, побачити, що там робитися і де що потрібно причепурити. На місцях влада повинна реагувати на запити людей. Бо за якістю послуг, які влада надає, люди про неї і судять. А щоб мати в Київській області високі соціально-економічні показники, багато розуму не треба, бо тут i повітря заробляє кошти. Особливо у районах, наближених до Києва. Працювати треба не для цифри, а для людини. Тож хай бояться!
— Соціально-економічні показники дійсно найкращі, як казав ваш попередник пан Жовтяк?
— Це правда. За 7 місяців виконано i державний (на 108%), i місцевий бюджети. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року маємо на 870 мільйонів гривень більше. Кошти використаємо на соціальну сферу. Серйозно займаємося реформуванням медицини, розвиток якої на цей рік я взяла під особистий контроль. Це і переоснащення автопарку «швидких», поширення лікарських амбулаторій сімейного типу, ФАПи. Відкрили обласну дитячу онкологічну поліклініку, відкриємо ще одну лікарню в Ірпені, поліклініку в Броварах та iншi заклади. Зросла середня заробітна плата — 975 грн. за прожиткового мінімуму — 496 грн., зросли обсяги промислового виробництва — на 14,8 відсотка (найбільший в країні) і у сільському господарстві — 9%. Хоча й зменшується поголів'я в тваринництві, але збираємося започаткувати програму серйозної селекційної роботи, що має підняти якість стада. Зменшили суму заборгованості із зарплати на 12,2 мільйона грн., очікуємо на гарний врожай — буде 2 мільйони тонн хліба. Деякі регіони турбують — місто Ржищів, Вишгородський район, де є проблеми у виробничій сфері, але в цілому економіка області працює стабільно.
— Днями ви ініціювали переоцінку земель, що здаються в оренду, а також моніторинг ринку землі в області. Що це дасть?
— Спільно з облрадою ми сформували комісію для переоцінки орендної плати за землю, бо ставки з 1995 року не переглядалися і зараз є дуже низькими, тоді як терміни оренди за вже укладеними договорами сягають 40—49 років. Судіть самі, у Яготинському районі орендна плата становить 15 гривень за гектар, а в Іванівському — 447 гривень. Тепер усе буде прозоро. Зараз відпрацьовуємо механізм проведення земельних аукціонів в районах, щоб не тільки обласна, а й районна влада цим займалася. Але райони ми налаштовуємо не на продаж землі, а на продаж цільових проектів розвитку даної місцевості з урахуванням потреб громади та області. Чи тут буде готель, чи житло, чи розважальний комплекс, чи заправка. Бо раніше пороздавали землю під будівництво котеджних містечок навколо Києва, не враховуючи запити соціальної сфери, і тепер там немає ні аптеки, ні перукарні, ні магазинів, ні дитячих садків.
— І скільки часу потрібно на цю земельну революцію?
— Ця робота важка, бо багато земель вже роздано i повернути їх назад надзвичайно складно. Але ми хочемо подивитися, що в нас залишилося i як його найефективніше використати. Бо раніше як? Я вам зараз покажу журнал «Земля i дачі» (бере зі столу. — Авт.). Ось тут яка гарна карта Київщини з усіма деталями, щоб покупець бачив, що він і де купує. Продається 21 га землі... (читає. — Авт.) Так, це вже вторинний ринок. Раніше цей симпатичний шмат землі передали в оренду за копійки, а потім перевели в землі несільськогосподарського призначення за «чорними» схемами. І тепер господар його продає, бо дочекався високої ціни. Та незважаючи на це, вже є прецеденти, коли через суди ми повертаємо землю, продану за безцінь незаконним шляхом. Декілька таких прикладів є у Бориспільському районі, наприклад, унікальна земельна ділянка на 1200 га, яка практично не використовувалася i чекала перепродажу. Майже заповідна місцина, i за проектом ми створимо там відпочинок для людей за схемою зеленого туризму. Декілька ділянок уздовж Бориспільської траси повернули через суд. Всі їх прозоро продамо на аукціоні за хорошу ціну. Зловживань багато i через недосконалість законодавства, завдяки чому земля продається за тіньовими схемами. Тому й потрібен ринок землі, бо скоро нічого продавати буде. У Києво-Святошинському районі вже немає жодного вільного шматка землі! Там де не станеш: «Чия земля? Калитчина!».
— Найболючіша точка на карті — селище Козин під Києвом. Проблеми цих «земельних війн» ви торкалися на посаді радника Президента, тепер цей головний біль стосується вас як «губернатора» безпосередньо. Коли нарешті вирішиться це питання?
— Козин — це дійсно головний біль і дуже яскравий приклад зловживань навколо землі. Селище розділене, i, мені здається, жоден претендент на посаду селищного голови громаду не заспокоїть. Мене більше всього турбує саме селище, бо йде боротьба за надзвичайно дорогу землю, а ви подивіться, які там жахливі дороги та інфраструктура взагалі. Нікому до цього діла немає. Бо йде боротьба за можливість поставити підпис під документами, які дуже дорого коштують. І цей конфлікт триває вже більше двох років, навіть сім'ї розділилися! Мій заступник спеціально займається Козином, зараз ми консультуємося з юристами, й у мене вже є бажання якийсь спеціальний статус надати цьому селищу, чи, може, цю селраду приєднати до якогось населеного пункту як адміністративну одиницю, щоб розвести конфлікт. Але яке рішення врешті-решт буде прийнято, поки що не можу сказати. Бо сьогодні говорити там нема з ким, усі праві! До цього часу йдуть судові рішення. А ще й різні політичні сили перетягують канат на свою сторону. Намагаємося утримати ситуацію, Козином займається ще й Центрвиборчком, і мені здається, що після наших консультацій i судових рішень ця проблема почне розв'язуватися наступного тижня.
— Для Київщини неабияку роль відіграє контакт зі столицею. Як розвиваються ваші ділові стосунки з мером Києва Леонідом Черновецьким?
— Ми підготували деякі проекти, які мають зацікавити і столичну владу. Згідно з попередньою домовленістю, наша робоча зустріч із паном Черновецьким запланована на вересень. Тоді ми йому і запропонуємо варіанти співпраці, бо в нас є і проблемні питання, наприклад полігон №5 у Підгірцях. Але є i гарні пропозиції щодо виносу підприємств із території столиці. Яких? Місто саме має визначитися, а ми готові запропонувати територію промзон. Це зменшить в'їзд робочих рук у Київ, дасть поштовх розвитку регіону, плюс покращиться екологія столиці, бо на вулицях поменшає вантажівок. Готові запропонувати i кілька спільних проектів. Наприклад, створити під Києвом велику зону відпочинку для дітей — такий собі маленький Діснейленд, з готельним комплексом.
— I де саме?
— Є декілька місць, але поки що не буду говорити, бо одразу зросте ціна на землю. Тому це секрет. Готові говорити зі столичною владою про будівництво соціального житла в містах-супутниках — Бровари, Вишгород, Бориспіль, Українка, Обухів, Ірпінь, Боярка тощо. Бо це фактично майже Київ, тільки от у столиці будмайданчики віддавати під соціальне житло дуже дорого. Є в нас спільні проекти не лише розвитку районів безпосередньо під Києвом, ми можемо запропонувати столиці шефські вiдносини між районом міста i районом області, як колись було. Будемо з мером про це говорити. А взагалі, область повинна розвиватися. Ми зробили перший план соціально-економічного розвитку регіону i визначили шість промислових зон, де будуть зони відпочинку. Для цього теж потрібна земля, бо інвестора не запросиш будувати в повітрі.
— Ви казали, що і на посаді обласного голови продовжите займатися інвестиційними проектами в культурі, такими як Батурин, «Мистецький Арсенал», заповідник «Софія київська». Чи вдається?
— Так. Плануємо вкласти серйозні кошти як з державного, так i місцевого бюджету, в історичне місто Переяслав-Хмельницький, яке невдовзі святкуватиме 1300-річчя. А це ще й реорганізації багатьох сфер діяльності цього міста. Це стосується i Богуслава, де ми хочемо створити музеї Сошенка i Марко Вовчок. Кілька днів тому переговорила з бізнесменами щодо створення музею Чубинського під Києвом. Думаю, що за допомогою бізнес-структур ми і цей музей побудуємо.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
