У Демократичній Республіці Конго (колишній Заїр) минулих неділі та понеділка відбулися парламентські і президентські вибори — перше демократичне волевиявлення народу на багатопартійній основі за останні 45 років. За президентську посаду змагалися 33 кандидати, а за 500 місць у парламенті — 9 тисяч претендентів. Аналітики сходяться на думці, що ці вибори в Конго були найважливішою подією для Африки починаючи з 1994 року, коли в результаті демократичних виборів було покладено кінець режиму апартеїду в Південно-Африканській Республіці.
Гігантська країна має лише кілька проїзних доріг, тому до багатьох із 50 тис. виборчих дільниць урни та бюлетені потрапили із запізненням. За виборами, на організацію і проведення яких ООН витратила рекордну суму в 460 млн. доларів, спостерігали 1200 закордонних спостерігачів. Крім того, за перебігом виборів стежили 17 тисяч 600 миротворців ООН та двотисячний військовий контингент із країн ЄС. Населення Конго і світова спільнота сподіваються, що демократичні вибори в Конго нарешті покладуть кінець затяжній громадянській війні 1996—2002 років у цій країні, яка забрала життя приблизно чотирьох мільйонів осіб. Підрахунок голосів розпочався і, враховуючи місцеву специфіку, триватиме від трьох до п'яти тижнів.
У результаті виборів у цій колишній колонії Бельгії мають з'явитися законний президент та законодавчий орган, які прийдуть на зміну перехідним органам влади, що діяли з 2003 року. Конго, яке за розмірами дорівнює всій Західній Європі і за площею території є третьою країною Африки, надзвичайно багате на мінеральні ресурси, мідь, золото та діаманти, але 60 мільйонів мешканців цієї країни є дуже бідними і виживають на менш ніж один долар на день.
На президентську посаду претендували всі чотири віце-президенти країни, які отримали свої посади 2003 року на підставі угоди про тимчасовий розподіл влади, повідомляє Бі-Бі-Сі. Три з них є лідерами збройних угруповань, які вели громадянську війну. Лише за кілька днів до виборів три головні збройні угруповання у східній провінції Ітурі погодилися скласти зброю.
Варто сподіватися, що результати виборів будуть сприйняті всіма претендентами і не спричинять нового громадянського конфлікту. Так, колишній ватажок повстанців Жан-П'єр Бомба з Конголезького руху визволення, який є одним з віце-президентів і відповідав за проведення виборів, уже встиг оголосити, що переміг більше ніж у половині провінцій країни і не сумнівається у своїй перемозі на виборах. Діючий президент Джозеф Кабіла також не має сумнівів, що утримається на своїй посаді.
РЕТРОСПЕКТИВА
Країна здобула незалежність 1960 року, і її першим і останнім до цього часу демократично обраним лідером був прем'єр-міністр Патріс Лумумба, якого вбили 1961 року. Відразу ж після здобуття незалежності розпочався конфлікт між багатими і бідними провінціями. Дві найбагатші — Катана та Касай — проголосили незалежність. Після п'яти років громадянської війни влада перейшла до військового диктатора Джозефа Мобуту, який в рамках африканізації перейменував країну на Заїр та правив нею залізною рукою впродовж 32 років. Себе він перейменував у Мобуту Сесе Секо Куку Нгбенду ва За Банга, що означало «могутній воїн, який з огляду на свою надзвичайну витримку і волю виходить переможцем у кожній битві і залишає по собі лише згарище». «Непереможний воїн» Мобуту був усунутий від влади в результаті військового перевороту 1997 року на чолі з Лораном Кабілою і невдовзі помер. За роки диктатури він устиг назбирати на особистих рахунках у закордонних банках 4 млрд. доларів. Після його смерті боротьба за владу так і не була завершена. 2002 року, коли Кабілу застрелив один з його офіцерів, було оголошене перемир'я та розпочалася підготовка до виборів, які, власне, і відбулися тепер. Обов'язки президента в цей період виконував син застреленого Кабіли — Джозеф. Громадянська війна в Конго була найкривавішим конфліктом на нашій планеті з часів закінчення Другої світової війни. Але і в період так званого перемир'я в країні щомісяця гинули в боях приблизно 38 тисяч осіб.