Два Вiктори — чия вiкторiя?
«У політичному житті України настає момент істини». Так оцінив важливість «загальнонаціонального круглого столу», який розпочався ввечері в середу в секретаріаті Президента, його ініціатор Віктор Ющенко. Мета зібрання, за словами глави держави, — всім політичним силам об'єднатися навколо національних інтересів України: «забезпечення державного суверенітету, цілісності кордонів, території, втілення економічних перетворень, гарантування всіх демократичних прав і свобод, які завойовані» тощо. Відкриваючи представницьке засідання, Президент висловив сподівання, що цей «круглий стіл» стане «точкою відліку нового часу в політичному і суспільному українському житті», допоможе політикам припинити «розбрат і коливання», «відмовитися від політичного реваншу і протистояння, підтвердити незмінність і незворотність внутрішнього і зовнішнього курсу України, відійти від особистих амбіцій» і нарешті всім обійняти чітку позицію щодо важливих для долі держави перспектив. Підсумком обговорення мало стати підписання Універсалу національної єдності.
Політики, громадські діячі й «аксакали», яким належало домовитися про майбутнє України й скріпити підписами вирішальний документ, особливо натхненними не виглядали. Дехто чесно — якщо не в «застільній» промові, то за межами залу, на вухо журналістам — зізнавався, що нічого продуктивного від «чергової говорильні» не чекає. Дехто просто кривився у скептичній посмішці...
А контингент запрошених на «стіл загальнонаціонального примирення» був добірний: окрім Президента Ющенка, туди завітали Голова Верховної Ради Олександр Мороз, Прем'єр-міністр Юрій Єхануров, лідери всіх парламентських фракцій — Віктор Янукович (Партія регіонів), Юлія Тимошенко (БЮТ), Роман Безсмертний («Наша Україна»), Василь Цушко (Соціалістична партія), Петро Симоненко (Комуністична партія), а також, у ролі авторитетів нації, колишній Президент Леонід Кравчук (Леоніда Кучми чомусь не було, хоча йому, напевне, теж знайшлося б що сказати), колишній Голова Верховної Ради Іван Плющ, президент Українського ПЕН-клубу Євген Сверстюк, академік НАН України Мирослав Попович, президент Національного університету Києво-Могилянська академія В'ячеслав Брюховецький, ректор «Київського політехнічного інституту» Михайло Згуровський та голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Це імена лише тих, хто сидів безпосередньо за столом. У залі ж як «глядачі» (не без права голосу) були присутні й інші визначні політичні постаті: Микола Азаров, Борис Тарасюк, Раїса Богатирьова, Леонід Грач, Анатолій Кінах та iншi.
Політики говорили звичне. Спікер парламенту Мороз, скажімо, вкотре наголосив: «Якщо ми створимо широку коаліцію, сформуємо Кабінет Міністрів, інші питання можна буде вирішити безперечно». Механізм, на думку Олександра Олександровича, простий: «Це домовленості і пошук компромісу. Інших варіантів немає». Створення «широкої» коаліції, переконаний Мороз, допоможе уникнути розколу країни на Схід і Захід.
Також Голова ВР зазначив, що варто підписати запропонований як підсумковий документ, хоча й не схвалив назву «Універсал національного єднання» — мовляв, універсал — акт від гетьмана, одного органу абощо, а тут зібралися представники різник гілок влади і громадських структур, тому краще було б назвати цей документ пактом чи якось так.
До слова, представники Партії регіонів у розмовах із журналістами зазначали, що принесли на засідання свій власний документ, який саме «пактом» і називається.
Небагатослівний протягом усього шестигодинного обговорення (хоча первісно планувався регламент чотири години) Віктор Янукович у своєму першому слові висловив сподівання, що Президент діятиме в інтересах усього народу, а не окремих політичних партій, і розсипався в компліментах... Майдану. «Те, що відбулося за останні півтора року, торкається кожного з нас. Ми всі добре відчули, що ділити людей на кращих і гірших неможливо, як неможливо розділити депутатів на своїх і чужих. Сьогодні ми всі повинні думати про єднання і про об'єднання, — наголосив Янукович. — Багато казали про ідеали Майдану, і я можу сказати, що якби всі його обіцянки були виконані і ми досягли мети, то в нас була б чудова країна. Ми всі прагнули до цих цінностей і свобод, всі люди хотіли змін і звільнитись від того бруду, що був останні 15 років». Ось так — щиро (у цьому Віктор Федорович запевняв ще не раз) і з турботою про країну. Ну і, звісно, давно пора творити широку коаліцію, бо тільки так можна врятувати Україну від кризи.
У тому, що всі представлені в парламенті політичні сили повинні досягти порозуміння, не сумнівався й керівник фракції «Наша Україна» Роман Безсмертний. «Наша Україна» вела діалог, готова до діалогу і розуміє, що без неї не відбудеться розв'язання конфлікту. Це наш хрест... Ми приречені на те, щоб домовитись», — констатував провідний «нашоукраїнець» увечері того дня, коли «НУ» нарешті офіційно визнала, що веде переговори з Партією регіонів.
При цьому Роман Петрович жорстко розкритикував вчинок соціалістів, зазначивши: «У нинішній кризі відчуваються об'єктивні і штучні причини. І одна з них трапилася 6 липня, коли одна сила без попередження вийшла зі складу коаліції. 6 липня є бар'єром, який невідомо чи зможе переступити українська політика», — підкреслив Безсмертний, наголосивши на тому, що в Європі «те, що вчинила «одна сила», просто немислимо (йдеться, нагадаємо, про несподіваний вихід Соцпартії з «помаранчевої» і вступ до «антикризової» коаліції).
При цьому «Наша Україна» все одно залишається прихильником домовленостей і розв'язання парламентської кризи шляхом переговорів. «Найперше — треба відмовитись від ультиматумів, хлопання дверима і зрозуміти, що ми приречені домовитись».
Безсмертний зауважив, що для його політичної сили є «неприпустимим апелювання до громадськості з метою тиску на політичних опонентів», і запропонував відмовитися від таких методів впливу, зокрема, усіляких гасел на кшталт «Україна без НАТО».
Нинішній лідер фракції СПУ Василь Цушко запропонував увести в Універсал національної єдності положення про заборону ревізії змін до Конституції (на це Президент слушно зауважив, що складно буде вдосконалити погані — а з тим, що вони саме погані, по суті погодилися всі, — не зробивши при цьому ревізію). Окрім того, Цушко зауважив, що розмови про підкуп депутатів — маячня, бо «у Верховну Раду прийшли настільки багаті люди, що їх купити не можна», і висловився за якнайшвидше ухвалення закону про опозицію. Мовляв, за п'ятирічку нинішньої каденції всяке може статися — ще й СПУ може опинитися в опозиції... А поки що, переконаний Цушко, «Наша Україна» повинна приєднатися до коаліції — знову ж таки, аби забезпечити об'єднання країни.
Натомість лідер комуністів Петро Симоненко не сумнівається, що й без «нашоукраїнців» коаліція зможе чудово існувати й забезпечити баланс політичних сил. Адже, мовляв, зараз представником «певної політичної сили» є Президент, який однаково пропонуватиме на затвердження Верховній Раді кандидатури «силових» міністрів. Отже, Петро Миколайович уже погодився з тим, на чому наполягає Віктор Ющенко (а він, нагадаємо, хоче «призначати» не лише відведених йому Конституцією міністрів оборони i закордонних справ, а й голову СБУ, міністра внутрішніх справ).
Окрім того, Симоненко висунув цікаву пропозицію: аби всі міністри перед тим як бути затвердженими на посаді, отримували характеристику від МВС, СБУ та прокуратури.
«Наприклад, подає Янукович міністрів. Тоді нехай прийдуть у парламент представники МВС, СБУ і прокуратури і скажуть, чи є претензії до цих людей». На завершення головний комуніст України розповів про те, як багато в державі проблем, і, як завжди, запропонував провести референдум з усіх суперечливих питань: таких, як вступ України до СОТ, НАТО, релігійні, мовні питання тощо.
Лідерка БЮТ Юлія Тимошенко була, як завжди, красномовною і переконливою. Хоча й потиснула руку Януковичу, але вкотре запевнила, що ні до яких «широких коаліцій» її блок не піде за жодних обставин. І залишатиме за собою право вимагати розпуску парламенту, позаяк «на це є і політичні причини, й підстави». Закосичена опозиціонерка закликала всі демократичні сили в парламенті, а також «помаранчеві» сили поза ним, «створити єдину потужну демократичну коаліцію, єдиний кулак» і спільно піти на нові вибори.
«Коли був Майдан, я проти того, щоб ми його по кольору формували. Але я за те, щоб ми думали, що те, що було, — це уособлення надії народу на принципи. Якщо те, що сьогодні у Верховній Раді відбувається, є уособленням принципів, то мені, мабуть, треба було в іншому університеті вчитися», — зіронізувала Юлія Володимирівна й розкритикувала певні пункти запропонованого до підписання Універсалу. Наприклад, щодо приборкання корупції. «Навіть діти знають, що в парламенті корупція, за це його не поважають. Так я хочу запитати: навіщо така нещирість? Папірець підписати неважко, але навіщо це робити?» — риторично поцікавилася Тимошенко.
Словом, розпустити парламент — і квит. Тим паче що, на думку лідерки БЮТ, створена у ВР коаліція може зазіхнути й на повноваження глави держави. «У нас може бути два центри управління державою — Президент і Прем'єр-міністр із більшістю в парламенті. Через півроку ця більшість матиме вже конституційну більшість і будуть зроблені додаткові зміни до Конституції. У підсумку — Президента або будуть обирати в парламенті, або взагалі зроблять парламентську республіку», — спрогнозувала Тимошенко й наголосила, що не хоче, аби обраний, у тому числі й нею, Президент «став формальною фігурою».
Насамкінець Тимошенко заявила, що хоча й поділяє все, що написано в проекті Універсалу, і хоче підтримати Ющенка, але підписувати Універсал не буде, бо це лицемірство й «омана всього суспільства». «Сьогодні існують дві політичні групи з діаметрально протилежними поглядами на зовнішню і внутрішню політику. Навіщо нам ці різниці приховувати згладженими формулюваннями?» — запитала Тимошенко.
Щодо Прем'єр-міністра Юрія Єханурова, то він укотре повторив, що виступає за широку коаліцію. Щоправда, без Компартії.
Після цього головуючий на засіданні Президент надав слово представникам громадських організацій та вченим і відповів відмовою на пропозицію Петра Симоненка оголосити перерву. «Терпіть, Петро Миколайович, терпіть. Якщо ми не говоритимемо, говоритиме вулиця. Я віддаю перевагу тому, щоб говорили ми», — пояснив Ющенко.
І Петро Миколайович терпів, уважно слухаючи виступи високодостойних професорів, ректорів, письменників тощо. «Совість нації» була щирішою і прямолінійнішою, ніж політики.
Так, Борис Олійник висловив сподівання, що ухвалений за підсумками «круглого столу» документ відповідатиме не лише політичній доцільності, а й морально-етичному кодексу, і запропонував створити комітет із захисту української мови. Екс-Голова Верховної Ради Іван Плющ закликав Президента не повторювати помилок Леоніда Кучми, який у 2002 році силою створив парламентську більшість i не схвалив ідею розпуску парламенту. За його словами, якщо в даному випадку діяти за принципом «не подобається коаліція — розпустимо ВР», тоді доведеться «шукати iнший народ, бо цей народ цих же й обере».
Натомість депутат минулих скликань ВР Ігор Юхновський прямим текстом натякав на те, що такий недолугий парламент треба розпустити на три сторони, бо толку з нього не буде.
Отак, поспілкувавшись і змагаючись зі сном під час тривалих промов колег, «застільники» приступили до безпосереднього обговорення Універсалу. Першу частину прогортали досить мирно — стомлені були й палко дискутувати не мали сил. Однак щойно мова зайшла про 23-й пункт «Плану дій національної єдності», у якому йдеться про «неухильне виконання плану дій Україна-ЄС, невідкладний початок переговорів щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО», стрепенувся лідер комуністів. Петро Симоненко категорично заявив, що такого він не підпише, бо не хоче дурити своїх виборців (нiби союз iз проклятими олiгархами «червонi» погоджували зi своїм пролетарським електоратом), яких завжди запевняв у своїй палкій ненависті од НАТО. І хоч скільки, під кінець уже дратуючись, намагався Президент пояснити упертому комуністу, що «приєднання до Плану дій» і безпосереднє членство в НАТО — це різні речі, Симоненко, якого в цьому питанні підтримали соціалісти, наголошував на своєму, як максимум погоджуючись дописати, що здійснення цього пункту можливе хіба що за результатами загальнонаціонального референдуму.
Загалом персека КПУ не влаштовували 10 із 24 пунктів «Плану дій національної єдності». Це і торгівля землею, і забезпечення інфляції на рівні не більш ніж 10% (комуністи наполягають на 1-2%), і питання про створення помісної української церкви, навколо якого також спалахнула дискусія.
Словом, на цьому дискусія затяглася і про швидке підписання Універсалу можна було забути. Побачивши, що діла не буде, Президент запропонував оголосити перерву до ранку, аби до того часу обговорити всі дискусійні питання й вийти на якусь спільну позицію. На тому й розійшлися, довіривши доопрацьовувати проект підсумкового документа спеціальній робочій групі. До ранку, звісно, досягти домовленостей не вдалося, тому станом на 15-ту годину група ще працювала...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
