В'ячеслав Кириленко належить до тієї когорти «помаранчевих» високопосадовців, про яких проросійські сили можуть відгукуватися як про «націоналіста». Адже на своїй посаді, яку він займає з вересня минулого року (до того він був міністром соціальної політики), В'ячеслав відстоював питання відновлення справедливості щодо ОУН-УПА, відродження духовної та історичної спадщини України, захисту українського ринку від засилля російськомовної книги, музики тощо. Перспектива, коли уряд може очолити людина, яка робить по кілька помилок в одному українському слові, Кириленка не може не засмучувати. Є ризик, що багато напрацювань нинішнього віце-прем'єра можуть не знайти свого продовження в новому, «антикризовому», уряді.
Чому Кириленко не буде працювати в уряді разом iз «регіоналами», які ідеї він хоче, але не знає, чи встигне, реалізувати на своїй посаді, чому він виступає за розпуск парламенту і чому прагне частково закрити кордони для ввезення російської книги — в ексклюзивному інтерв'ю для «України молодої».
— Пане В'ячеславе, чи відчуваєте зараз «чемоданний» настрій, з'явилися якісь нотки ностальгії, коли дивитеся на свій кабінет, крісло? Чи все-таки очікуєте на ймовірний розпуск парламенту й, автоматично, на продовження вашої роботи на цій посаді?
— Ностальгії немає. І я дійсно є твердим прихильником необхідності проведення дострокових виборів. Як на мене, це зможе розв'язати цілу низку нинішніх політичних проблем. Але тут рішення, звісно, винятково за Президентом. А щодо урядовців, то ми працюємо у звичайному режимі, бо все одно роботи і різноманітних доручень є дуже багато. Тобто на роботi уряду парламентська криза не позначається взагалі. І ми будемо надалі виконувати свої обов'язки з метою забезпечення стабiльностi ситуації в економічній, соціальній, гуманітарній сферах стільки, скільки це буде потрібно для країни.
— Чи є сенс активно працювати за одним курсом державної політики, якщо після приходу нового уряду цілком iмовірно цей курс трохи зміниться і багато урядових напрацювань уже не знайдуть свого продовження, зокрема в гуманітарній сфері?
— По своїх колегах я не зауважував жодного зменшення обертів у роботі, так само я не дозволяю цього й собі. Лише на останніх засіданнях кабінету ми ухвалили цілу низку рішень якраз у гуманітарній сфері. Найбільш резонансне з них – схвалення законопроекту «Про соціальний захист учасників національної визвольної боротьби 1939—1956 років за незалежність України». Також у середу Кабміном були схвалені зміни до документів, які унормовують атестацію держслужбовців і службовців місцевого самоврядування щодо обов'язкового знання та користування українською мовою, чого, хоч як дивно, дотепер у таких нормативних актах не було.
Вважаю, що більшість рішень, які ухвалені в гуманітарній площині, мають абсолютно незворотний характер. Не думаю, що вони можуть бути переглянуті концептуально. Водночас, дійсно, багато ініціатив може бути приглушено. Наприклад, щодо підтримки української книги, щодо реформування державної телерадіокомпанії «Культура» та ціла низка інших рішень. Я вже не кажу про те, що наше законодавство в цих питаннях побудоване таким чином, що жодних умов для рівної конкуренції для української мови, «україномовного і просто вiтчизняного продукту в багатьох гуманітарних площинах просто немає. Тому необхідно вносити цілу низку змін до законодавства, можливо, до 10—15 законів, які регулюють гуманітарну сферу. І цей «Український пакет» мусить бути ухвалений Верховною Радою. Звісно, є тривожні очікування в сенсі спроможності це зробити у випадку збереження цієї так званої антикризової коаліції. Але ми будемо боротися, зробимо все для того, щоб курс Президента в соціальній та гуманітарій сферах нiкому не вдалося ревiзувати.
— Боротися, як я розумію, вже у парламенті? Чи все-таки на якійсь посаді в уряді, якщо уряд формуватимуть «регіонали» разом із «нашоукраїнцями»?
— Я не бачу жодної можливості для себе працювати в уряді, який очолить лідер Партії регіонів. І навіть робота членів «Нашої України» в уряді з якимось іншим Прем'єром-«регiоналом» також є проблематичною з точки зору вирішального впливу у такому випадку на урядову політику. Я не бачу необхідної кількості тих програмних позицій, які дозволять взагалі говорити про таке поєднання ПР і «НУ». Бо мені незрозуміла позиція так званої антикризової коаліції щодо європейської інтеграції України, вступу в НАТО, насторожує вiдсутнiсть нової оцiнки дій щодо незаконного надання російській мові статусу регіональної, чим вони лише спричинили додаткову політичну напругу в цих регіонах, їхніх дій у Криму, зініційованих і організованих за участi іноземних громадян, що призвело до зриву міжнародних миротворчих навчань. І я досі не бачу жодної самооцінки «регіоналів» у цих питаннях, як і щодо того, як вони проводили виборчу кампанію у 2004 році. Поки що взагалі незрозуміло, чи це власне є українська сила, чи така, яка все-таки буде користуватися вказівками з боку іншої країни.
— Тобто ви вважаєте, що ефективніше буде впливати на рішення уряду в ролі опозиції, аніж іти в уряд до «регіоналів», щоб створити певний баланс і противагу?
— Повторюю, я прихильник розпуску парламенту i проведення нових виборiв. Якщо ж такого рiшення не буде, можна впливати на ситуацiю i в статусі парламентської опозиції. Тут для «Нашої України» я не бачу жодних перепон.
— Але рейтинги показують, що довіра до «НУ» падає. Де гарантія, що демократичні сили наберуть більше, аніж представники антикризової коаліції?
— Рiч у тiм, що зараз з'явилися нові політичні обставини. Це докорінна зміна позиції СПУ, яка спричинить до втрати ними виборців. Це також пов'язано з тим, що комуністи пішли в одну спілку з олігархами, проти яких вони на словах багато виступають. А з огляду на те, що iнші політичнi сили залишилися на своїх платформах, і якщо вони зможуть довести додаткові обставини своїм виборцям, то можуть боротися за кращий результат на виборах. Безумовно, тут є ризик для кожної політичної сили, у тому числі й для «Нашої України».
— А вам не шкода бюджетних грошей на перевибори? Чи вважаєте, як і Юлія Тимошенко, що це невеликі кошти задля порятунку України?...
— Я думаю, що 350 мільйонів гривень, а не мільярд доларів, як дехто запевняє, — це набагато більша економія бюджетних коштів, ніж ті мільярди, які будуть розкрадені у випадку повернення до влади олiгархiчних кланiв.
— А як ви ставитеся до заклику Юлії Тимошенко до «Нашої України» — усім гуртом вийти зi своєї фракції, аби була правова підстава для розпуску парламенту?
— Думаю, без рішення фракції жодних кроків індивідуального характеру не буде. Крім того, треба враховувати, що ми пропрезидентська сила, яка доклала максимум зусиль для перемоги Ющенка на виборах, і для нас важлива його позиція, бо він є гарантом демократії, Конституції і європейського вибору України.
— Уже кілька тижнів під парламентом тривають акції протесту, на яких люди від БЮТ та «Пори» вимагають дострокових виборів. Чому там немає прапорів «Нашої України», за списками якої ви йшли в парламент?
— На засіданні фракції «НУ» ми розглядали це питання, і кожен із членів вільний у виборі методів своєї політичної поведінки у цiй частинi зараз. Багато прихильникiв «НУ» в тій чи іншій формі в різних містах України бере участь у громадянських акціях, в тому числі в Києві. Але домінують ті прапори, які домінують...
— Ви особисто відвідували наметове містечко, яке розташоване під вашим місцем роботи в Маріїнському парку? Або ж на Майдані? Які відчуття у вас викликали ці намети, оскільки багато хто з прихильників «помаранчевих» називає це все «цирком»?...
— У парку не був, був на Майдані. Ну це не вистава, це громадянська акція. Це ті самі люди, що були на Майдані 2004 року, просто зараз їх менше вийшло. Їх не може бути більше, бо градус напруги, в порівнянні з 2004 роком, значно менший. І в Україні немає політичної кризи, а є парламентська криза. І це справа парламентських політиків, як її розв'язувати. Не треба перекидати власний головний біль на голову всього народу.
— А на вашу думку, якщо би виникла політична криза і Віктор Ющенко покликав людей на вулиці, вони би вийшли? Не секрет, що зараз мітингуючи і живучи в наметах, люди сидять не просто так — це часто або партійна дисципліна, або отримують за це певні кошти...
— Авторитет Президента i надалі дуже високий. Але я не думаю, що він буде взагалі вдаватися до таких закликiв, бо він Президент, i він працює над розв'язанням складних проблем, від яких залежить найближче майбутнє України.
— На вашу думку, насамперед хто винен у тій ситуації, яка склалася, — демократичні сили, які через амбіції не змогли домовитися, Мороз, який зрадив, чи «регіонали», які допомогли Морозу зрадити?
— Безумовно, без кроку Мороза так звана антикризова коаліція не постала би. Довго домовлялися, багато дискутували щодо другорядних питань, не відчували загрози, яка тепер стала реальністю. Загрози реваншу, я б сказав, з елементами приниження. Бо коли Ківалов очолює Комітет з питань правосуддя, то у великої кількості українських виборців й іноземних спостерігачів виникає питання до української демократії.
— На вашу думку, «Наша Україна» зробила правильно, коли висунула Петра Порошенка у спікери, і це також стало одним із каменів спотикання для «помаранчевої» коаліції?
— Яка різниця — хто спікер, коли ми ставимо підписи під незворотністю демократичного курсу й укладаємо угоду між демократичними силами? От тому, що всі наголошували на персоналіях, на старих конфліктах і старих інтригах, ситуація в країні дійшла до того, що ми реально говоримо про реванш Януковича. А головне було зроблено на етапі створення коаліції демократичних сил, коли була напрацьована угода обсягом більше 120 сторінок.
Після того, коли всі поставили пiд нею підписи, питання створення коаліції демократичних сил було розблоковано. І на цьому етапі мені як члену парламенту і громадянину стало не так важливо, які персоналії посядуть ключові посади. Головне, щоб вони належали до демократичного табору і сповідували ті погляди, щодо яких підписана угода.
— А чи можна сподiватися, що після перевиборів знову не почнеться оця гризня за посади?
— Гарантій немає, але думаю, що уроки останніх днів враховані всіма суб'єктами широкого демократичного процесу.
— Тепер торкнемося більше теми вашої роботи на посаді віце-прем'єра. Одне з останніх рішень Кабміну, прийнятих із вашої подачі, було ухвалення законопроекту «Про соціальні пільги для ветеранів УПА». Але чи варто його зараз відправляти на розгляд парламенту, якщо при нинішніх розстановках сил у Раді навряд чи він буде підтриманий, і, відповідно, це питання затягнеться ще на багато років?
— Варто, бо вперше за 15 років незалежності уряд прийняв позитивне рішення щодо соціального захисту і визнання статусу ветеранів УПА. До того такі питання навіть не виносились на порядок денний. Саме цей уряд, до речі, забезпечив також схвалення у жовтні минулого року офіційного фахового висновку істориків щодо діяльності ОУН-УПА, на основі якого і готувався цей законопроект. Парламентські перспективи його ухвалення є, я би їх не оцінював як дуже низькі, шанси — 50 на 50. Думаю, що ті люди, які відповідально поставляться до проблеми необхідності примирення всіх ветеранів, усіх учасників боротьби за свободу нашої Вітчизни, проголосують «за». І це раз і назавжди розв'яже всі проблеми, які роз'єднують представників старшого покоління і не тільки. А роз'єднують лише тому, що насправді багато хто просто не знає правди про ці події. І тому дуже важливо, що стотисячним тиражем отой фаховий висновок істориків (а це науковці, доктори наук, професори Інституту історії Національної академії наук) розповсюджений по всіх бібліотеках і навчальних закладах України. Думаю, його треба поширити мільйонним тиражем, щоб уся правда про діяльність УПА і всі сторони їхньої боротьби стали відомі всiм українцям.
— А щодо інших соціальних виплат, які вже більше року здійснюються, зокрема, йдеться про одноразову допомогу матерям. Нещодавно звучала ініціатива з боку представників ще демократичної коаліції збільшити ці виплати за другу і за третю дитину. Чи реально таке втілити в життя і чи вважаєте, що такі бюджетні витрати дійсно вплинуть на демографічну ситуацію?
— Так, треба вийти до молодих мам і запитати, правильна така пропозиція чи ні. Я думаю, відповідь буде однозначною. А те, що ми повністю виконали програму Президента Ющенка щодо здійснення допомоги при народженні дитини, не допустивши жодного збою, говорить про те, що ця влада абсолютно здатна здійснювати ці завдання, які перед собою ставить. Зараз я бачу абсолютну можливість збільшити допомогу за народження другої і третьої дитини. І державний бюджет, і фонд соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності справляються із виплатами допомог. А це мільярдні суми. Тож немає якоїсь особливої проблеми, щоб додати до цієї суми максимум декілька сотень мільйонів гривень, аби забезпечити стимулювання збільшення народжуваності.
— А тепер до справ музичних. У січні був презентований проект, зініційований iз самого початку вашим відомством, — «Своя музика». Він був покликаний збільшити кількість україномовної музики у вітчизняних радіоефірах. Чи є якісь дані про збільшення української музики на радіочастотах?
— Збільшилася. Коли ми починали кампанію «Своя музика», відсоток україномовної музики коливався від 4 до 7, тепер ця цифра становить приблизно 17—18 відсотків. Але взагалі відсоток вітчизняної музики (а це і російськомовна, і англомовна, але яку пишуть наші музиканти) приблизно вдвiчi бiльший. Крім того, парламент ухвалив нову редакцію Закону «Про телебачення і радіомовлення», де чітко передбачено квоту — щонайменше 50 вiдсоткiв вітчизняної музики. Відповідно, всі ФМ-мовники, які отримуватимуть ліцензцію після набуття чинності закону, зобов'язані забезпечити таку квоту. І громадська ініціатива «Своя музика» привела до того, що у ФМ-мовників з'явилося розуміння необхiдностi вирiшення цiєї проблеми. Якраз цей процес належить до тих, якi уже є незворотними, який би уряд не прийшов. Тому нашим музикантам, композиторам залишається створювати достатню кількість музики, щоб конкурувати. Бо ФМ-оператори мусять мати ще що поставити, а не «крутити» постійно лише кілька тих самих виконавців. До речі, Нацрада минулого тижня підписала меморандум з найбільшими мережевими ФМ-мовниками про виконання цього закону. Тобто в цьому питанні є згода, і тут конфліктів не буде.
— Що, і радіо «Шансон» теж поповнилося вітчизняною музикою?
— Поповнилося, але дуже мало.
— Торкаючись мовного питання, зокрема незаконного надання російській мові статусу регіональної. Чи, на вашу думку, це не є проявом слабкості «помаранчевої» влади, яка взагалі дозволяє, щоб таке траплялося. Кучма з його авторитарним стилем управління навряд чи таке дозволив би, сприймаючи це як зазіхання на його владні повноваження.
— Прокуратура скрізь опротестувала ці рішення. Мін'юст оперативно оприлюднив офіційний юридичний висновок. Президент також дав оцінку цим подіям уже на наступний день. Відбувалися з цього приводу наради і в Кабміні, і в секретаріаті Президента. Просто, при минулому режимі депутати облрад боялися ухвалювати незаконні рішення з огляду на те, що методи цього режиму були прості, зрозумілі й далекі від демократичних. Зараз, очевидно, люди родом із «кучмізму» менше бояться прокуратури і тих методів, які колись культивували. Але ці рішення неминуче будуть скасовані. Ми не боремося проти російської мови, а виступаємо за дотримання закону i Конституцiї i в мовному питанні.
— Ви згадували вище про постанову про обов'язкове знання української мови для держчиновників. Їх будуть екзаменувати чи як? І що робити майбутнім держслужбовцям зі східної України, яким, звісно, така постанова не сподобається?
— При прийомі держслужбовцiв на роботу їхні мовні знання будуть визначати на співбесіді. На це є спеціальні атестаційні комісії. І якщо людина буде не просто розумiти державну мову, бо всі її розумiють, а й зможе користуватися нею, то вона матиме змогу обiйняти посаду держслужбовця. В іншому випадку — службова невiдповiднiсть.
— Але ви думаєте, цю постанову будуть суворо виконувати, чи це буде схожа ситуація із забороною куріння у громадських місцях — про це всі знають, але мало хто виконує? Очевидно, таки будуть якісь поблажки для людей, які є хорошими спеціалістами, але жили в Криму чи на Сході й не можуть нормально користуватися українською?
— Ну якщо думати, що ніхто нічого не буде виконувати, то нічого не треба змінювати. Якщо людина хоче стати держслужбовцем iз високою зарплатою і високою потім пенсією, повинна знати державну мову i користуватися нею пiд час виконання службових обов'язкiв. Це рiшення прийнято й iнших варiантiв не буде.
— Якщо уряд формуватимуть «регіонали», чи зможе, наприклад, Микола Азаров iз його проблемною українською, згідно з постановою, працювати в цьому уряді?
— Кожен член уряду зобов'язаний володіти українською мовою, i виняткiв нема нi для кого.
— Ще дозвольте продовжити мовну тему. Згадаємо постанову уряду про дублювання фільмів у кінопрокаті українською. Чи ви особисто були на «Тачках» і «Піратах карибського моря» — перших і наразі єдиних продубльованих стрічках? Чи водили туди членів уряду, як, наприклад, любив влаштовувати схожі культпоходи ваш попередник Микола Томенко? І які у вас враження від перегляду, як звичайний глядач відчуваєте якусь принципову різницю?
— Був на цих двох стрічках. На «Тачках» також був міністр культури і міністр молоді та спорту. Дотепер ми були позбавленi можливостi дивитися фiльми, дубльованi українською. Тому ми просто відновлюємо елементарну справедливість по вiдношенню до глядачiв. З першого вересня дублювання українською обов'язкове, однак частина копій буде надалі демонструватися російською.
— І щодо квот на завезення російськомовної книги з-за кордону. Чула, що в уряді є зараз такі ініціативи?
— Це була ідея, яка неодноразово обговорювалася на нарадах у мене і на засіданнях міжвідомчої комісії з питання сприяння вітчизняному книговидавництву і книгорозповсюдженню, створеної на підставі указу Президента Ющенка. Це один iз дієвих варіантів, який дозволить підтримати вітчизняного книговидавця.
Ситуація тут проста. За минулий рік тираж усіх книг, виданих в Україні, становив близько 54 мільйонiв примірників. При цьому імпорт книги, за найбільш скромними оцінками, був понад 70 мільйонів. Таким чином, наші книговидавці, навіть при тому, що вони мають податкові преференції, конкурувати з такою навалою імпорту не можуть. Тому треба застосовувати додаткові механізми захисту ринку. Спеціальних бюджетних доплат упроваджувати не можна, бо це буде не зовсім справедливо. Значить, держава може застосувати механізм захисту ринку від товарів, які перешкоджають розвитку відповідної вітчизняної галузі. Розмови про те, що це, насамперед, обмеження на російську книгу, також не витримують критики. Адже у проектах рішень передбачено квоти на всі імпортні книги, незалежно від країни походження. Але якщо це стосується спеціальної літератури, яка не видається у нас, то на неї квота не буде поширюватися. Цей проект став предметом дискусії навіть серед наших видавців. Але ми будемо вводити ці норми разом із запро-вадженням обов'язкових квот на україномовну частку тиражу вiтчизняних видавців. У такий спосіб ми паралельно вирішуватимемо проблему збільшення тиражу, кiлькостi назв і поширення україномовної книги, бо, до речi, iз поширенням ситуація найбiльш критична.
Цi iдеї не могли не породити дискусiй, але мiжвiдомча комiсiя ухвалила такий проект урядової постанови, i зараз вiн офiцiйно погоджується у міністерствах.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
