Бахчисарай — не рай

      Облога центрального ринку у 27-тисячному райцентрі, що триває вже третій тиждень, — топ-новина не лише місцевого масштабу. Хоча після 8 липня, коли зійшлись стінка на стінку понад 300 зібраних звідусіль захисників ринку — слов'яни й кримські татари, — інтерес до конфлікту дещо ослаб. Усі в очікуванні подальшого розвитку подій. Влада, за винятком хіба що правоохоронців, безпосередньо майже не впливає на процес, хоча на всіх рівнях самовпевнено запевняє вище керівництво та громадськість, ніби все під контролем.

Торжище на людських кістках

      Облога скандального дітища радянської споживкооперації на вулиці Будьонного, 20 зовсім не тотальна — активісти з групою підтримки тутешнього меджлісу щільно перекрили лавками лише проїжджу частину. Вас ніхто не зупинить, якщо ви спробуєте спокійно обійти пікетувальників, які сидять під пляжними парасолями, і заодно «буферну зону» у вигляді шеренги міліціонерів з алюмінієвими щитами вздовж узбіччя. Що, власне, я й зробив, аби потрапити до торгових рядів. Проте лише одиниці вдаються до подібного маневру. У пересічних бахчисарайців є альтернатива — поруч, за якихось 200 метрів, розташувався куди цивілізованіший, ніж проблемний «шанхай», торговельно-розважальний комплекс «Рубін». А ще, либонь, розсудливих людей все ж стримує сумління, бо торгувати на людських кістках — це справді наруга. Самі ж підприємці, тобто власники (їх не більше 25-30) комерційних наметів, столів і контейнерів, явно нудьгують на робочих місцях, проте вперто їх не покидають. На що вони сподіваються?

      «Я тут працюю майже десять років, — зізнається мені власниця столу із сонцезахисними окулярами Олена, — ми згодні на перенесення ринку. Раз це свята земля для кримських татар, нехай вони її забирають. Але куди нам подітись? Нам кажуть, що є вільні місця на інших ринках. Так, є. Але на тому ж «Рубіні» потрібно за квадратний метр щомісяця сплачувати тисячу гривень. Тут же я сплачую всього 5 гривень плюс патент. Узагалі на цьому ринку працювало понад 70 відсотків кримських татар. З багатьма з них ми дружили. Так ось, вони говорили, що їх примушують покинути ринок, інакше погрожують попсувати весь крам».

      Ні кроку назад — так, схоже, налаштований директор ринку і одночасно голова споживчого товариства «Весна» (товариству належить у місті ще два ринки) Володимир Медведєв. «Немає тут ніякого святого місця, — безапеляційно заявляє молодий чоловік із характерною зачіскою під «нуль». — Вам що науково обгрунтували це? Ніякого цвинтаря тут не було. У нас є держакт на цю землю, а ось у них під дюрбе немає. Я тут у дитинстві з ровесниками у футбол грав і жодної могили чомусь не бачив. Тут 30-сантиметровий шар грунту, а далі йде скеля. Як у скелі можна вирити могилу ? А в ханського палацу інтерес до цього місця винятково грошовий».

Азіз — не просте поховання

      У музею «Ханський палац» справді є інтерес до ринкової території площею 0,8 га. Можливо, ще більший, ніж у регіонального меджлісу, який вивів своїх земляків на вулицю. Але професійний, як до Азізу (у перекладі з кримськотатарської «святилище»), де до наших днів у топографічному трикутнику залізнична станція — винзавод — центральний ринок збереглись п'ять пам'яток культово-погребального характеру XIV—XVI сторіччя. До речі, занесених постановою Кабміну від 21.12.2001 р. до Державного реєстру пам'яток України. Одна з них, найстаріша, дюрбе (мавзолей) Ахмед-бея розташована безпосередньо на території центрального ринку й успішно перетворена торговцями у сміттєзвалище. Дві інші, мінбар (малий мінарет) древньої мечеті суфійського монастиря і дюрбе Мехмеда II Герая, безпосередньо до нього примикають. І теж не у кращому стані від «ринкового» сусідства.

      Азіз, наголошує у розмові зі мною директор Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника Євген Петров, — не просте поховання кримськотатарських ханів, духовенства і знаті у заснованому за часів Золотої Орди поселенні Ескі-Юрт. За народними переказами, в ескі-юртовському Азізі нібито похований Малік-Аштер — полководець раннього ісламу та сподвижник пророка Мухамеда.

      «Я теж у дитинстві у цих місцях м'яча ганяв, — продовжує пан Петров, — і добре пам'ятаю, що ми знаходили навколо дюрбе рештки мусульманських могильних плит. Самі розумієте, яке тоді ставлення до всього цього було, тим паче, коли йшлося про кримських татар. Наприкінці 80-х років до мене як директора «Ханського палацу» звернулися вчені Академії наук Татарстану з пропозицією провести дослідження Азізу. Але наші місцеві структури з охорони культурної спадщини наполегливо відмовились від цієї пропозиції».

       Євген Володимирович пояснив мені ситуацію і навколо «отримання» райспоживспілкою і ринком, зокрема, акту на право користування землею на вулиці Будьонного (саме через цю формальність шість років поспіль продовжується судова тяганина у Господарському суді Криму, Апеляційному Севастополя і Верховному Суді України, не кажучи вже про протести районної прокуратури). Виявляється, у 1998 році він дійсно узгодив технічний звіт про інвентаризацію 11 земельних ділянок на користь спілки. Проте чотири з них, у тому числі і під ринок, були з цього списку спеціально виокремлені як такі, що перебувають у визначеній законом 50-метровій охоронній зоні, а тому відчуженню не підлягають. Але цю суттєву деталь адміністрація ринку і зацікавлені посадовці свідомо замовчують. Словом, ніякого державного акту на ті 0,8 га у ринку немає.

      Натомість у 2004 році на запит міськради науково-методична рада заповідника підготувала наукове обгрунтування щодо створення мусульманського цвинтарного комплексу «Азіз» на території історичного району Ескі-Юрт у  Бахчисараї. Того ж року рішенням міськради заповіднику видали дозвіл на проведення проектних робіт і оформлення технічної документації. Інститут «Укрпроектреставрація» розробив ескіз майбутнього музейного комплексу, що включав у себе створення п'яти експозиційних залів, відновлення древнього фонтану, дюрбе і повернення пам'ятників, котрі понад 80 років зберігаються у ханському палаці. Проте 6 липня цього року Господарський суд за позовом ринку визнав рішення депутатів міськради незаконним. Проте й заповідник не змирився і підготував апеляцію до Севастопольського апеляційного суду.

      «Я знаю, — каже Євген Петров, — як зробити успішним цей проект. Адже лише наш заповідник та ще підприємство «Будіндустрія» працює у місті легітимно. Ми тільки податками приносимо щорічно місту 1,3 мільйона тисяч гривень, тоді як ринки разом зі всіма торговельними організаціями — лише 129 тисяч. До того ж ми зберігаємо для прийдешніх поколінь історичну спадщину. Тому наш проект буде гідним використанням території в інтересах усіх бахчисарайців. Ми розраховуємо на державну допомогу, а також третіх осіб, тобто фондів, інвесторів країн Середнього та Близького Сходу, з якими офіційно співпрацюємо».

Ця територія має належати заповіднику

      Щоправда, міський голова Бахчисарая Дмитро Кретов у розмові з автором цих рядків однозначно заявив, що ситуація після масової бійки стабілізувалась, питання щодо ринку сесія міськради вирішила остаточно. Нагадаю, споживчому товариству «Весна» надано земельну ділянку в іншому місці. За рік товариство має її «красиво» облаштувати, тобто замість нинішніх шиферних халабуд і облізлих контейнерів спорудити сучасні пасажі. І тільки після цього звільнена територія на вулиці Будьонного переходить у розпорядження історико-культурного заповідника. Чому земельну «рокировку» не провели раніше, не чекаючи ледве не трагічної розв'язки і того ж таки безпрецедентного міліцейського позову на 62 тисячі гривень за трирічну бездіяльність ради?

      «Так, за великим рахунком, — погоджується мер, — це питання потрібно було давно вирішувати». І відразу ж переходить у наступ: « А що, у нас усе вирішено? У нас на сьогодні, скажімо, розпаювання землі, приватизація до кінця не проведені».

      Ахтем Чийгоз, лідер регіонального меджлісу, з яким я перемовився «на барикадах», теж, до речі, не схвалює судовогого позову кримського главку міліції. Бо, мовляв, правоохоронці вдарили не по кишені Кретова чи окремого взятого депутата, а всього міста. А та ж рада у разі вердикту суду візьме і проголосує, щоб зняти позовну суму, приміром, з фінансування благоустрою міста, ремонту доріг. От якби вчинили це, наприклад, напередодні виборів, тоді бездіяльність депутатів, можливо б, виборці й оцінили. І зовсім не поділяє мій співрозмовник оптимізму місцевих властей щодо стабілізації ситуації.

      «Я думаю, — каже пан Чийгоз, — ситуацiя буде тільки загострюватись, бо чим довше люди тут стоять, тим менше у них довіри до влади. У тому сенсі, що вона не здатна зглянутись на сподівання цілого народу. А якщо така думка з кожним буде превалювати, то дійде справа до того, що люди самі почнуть звільняти святе місце. Адже міськрада минулої каденції два роки тому передала землю заповіднику. У нього є проект землевідведення, що у принципі влаштовує кримських татар. Наша позиція така: ця територія має належати державі як музейний комплекс. За конфліктом явно простежується корумпованість чиновників. У даному випадку ми переконались, що мер міста у досить близьких стосунках з Медведєвим. Ще є низка посадовців, яким разом з Медведєвим не хочеться втрачати джерело доходів. Зважаючи на політичну кризу в Україні, певен, що окремі політичні сили розраховують теж використати ситуацію навколо ринку в своїх інтересах».

      Прикметно, що на боці меджлісу виступила міжконфесійна рада Криму «Мир — дар божий», співзасновником якої є митрополит Сімферопольський і Кримський УПЦ (МП) Лазар. «Ми з розумінням, — сказано у зверненні ради, — ставимось до того, що представники кримськотатарського народу висловили свій протест щодо такої багаторічної наруги над місцем поховання своїх предків». Духовні лідери також закликали бахчисарайську владу проявити «мудрість і далекоглядність». Чи зважатимуть на це депутати, покаже невдовзі майбутня сесія міськради. На ній мають якось відреагувати на останній протест районного прокурора щодо виділення землі на будівництво нового ринку.