Країна посадок

      Білорусь поволі перетворилася на країну політзеків. Сьогодні у в'язницях і колоніях перебуває 17 політичних в'язнів, 11 з них сидять за кримiнальними статтями. Ще чотирьох судитимуть наприкінці цього тижня. І тільки двоє відбувають свої кількадесят діб за адміністративними справами — Анатолій Лебедько й Анатолій Аскерко, затримані 16 липня під час розгону акції солідарності: їм дали по десять діб за «нецензурну лайку». Учора ввечері їх мусили випустити з-за грат.

      Поки пишуться ці рядки, я не можу точно сказати, чи на волі ще лідер руху «Разам» В'ячеслав Сивчик (його телефон підозріло мовчить) і яка саме історія спіткала зниклого позавчора одного з ватажків наметового містечка Дениса Денисова. Відомо лише, що його «супроводжували» люди в цивільному, потім Денис не з'явився на жодну із запланованих зустрічей і зник майже на добу. А вчора його друзі повідомили, що Дениса побили невідомі, завезли далеко в ліс і викинули. Коли бідака прийшов до тями і почав шукати дорогу, з'ясувалося, що його вивезли аж на територію Росії...

      Якби я жила не в Білорусі, напевно, усе це звучало б для мене страшно. Тому що, по суті, так воно і є. Але така реальність, і вона поруч з нами, білорусами, щодня. Жителі «гарячих точок» звикають до звуків перестрілок. Ми звикли до потоку політв'язнів.

      Майже всі кримінальні справи, які правозахисники зараховують до політично вмотивованих, мають пряме відношення до останніх президентських виборів. Винятком на цьому тлі є троє ветеранів вуличних акцій протесту — Павло Северинець, Микола Статкевич і Андрій Климов: їх просто посадили раніше за організацію масових вуличних акцій протесту в 2004—2005 роках (кожна з цих акцій відбувалася на Жовтневій площі Мінська) . Строки «відсидки» усіх трьох закінчаться влітку- 2007. Два тижні тому число «хіміків» збільшилося: у могилівську установу несуворого режиму прибув активіст «Маладога Фронта» Артур Финькевич. Хлопця затримали ще в ніч на 1 лютого — він малював на мінських парканах та стінах політичні графіті. Спочатку через величезну суму збитку, заявлену кількома держустановами, Артуру «світило» до 12 років позбавлення волі. Однак суддя не знайшла в претензіях одного з мінських ЖЕКів достатнього обгрунтування, отож левова частка нібито завданого малювальником збитку виявилася узятою зі стелі, відтак активіста «заперли» лише на півтора року.

      Хоча якщо подумати, незрозуміло, як за графіті «Жыве Бєларусь!» можна садити!!! Схожа історія привела на «хімію» й двох молодих хлопців-«зубрівців» із Борисова — вони у квітні отримали два роки за розклеювання закликів вийти на площу в день виборів...

      «Показовими» є дві пов'язані з виборами справи — громадянської ініціативи спостерігачів за виборами «Партнерство» і так звана щучинська справа, при розгляді якої в суді говорилося про підготовку бойовиків, котрі буцімто готували безпорядки у столиці. Саме на перекручених фактах із цих двох справ грунтувалися гостросюжетні «новини» для державного ТБ від білоруських спецслужб про нібито план опозиції для силового захоплення влади. Загрози, змальовані в тих телекартинках, були розраховані на дрімучих ідіотів. Скажімо, розповідалося, що на підмогу тутешнім бойовикам прибудуть грузинські та українські і задля дестабілізації ситуації в країні труїтимуть білорусів, підкидаючи у водогони дохлих пацюків.

      Проте як влада не старалася, а впродовж чотирьох місяців, що минули від спроби опозиції влаштувати білоруський Майдан, гучних судів у справах про «заколотників» не вийшло.Так, Сергій Лешкевич, керівник штабу опозиційного лідера Олександра Мілінкевича, таки на 3 роки загримів за грати за статтею «підготовка масових безладь». Однак на суді навіть це обвинувачення «сипалося», базуючись на свiдченнях лише одного свідка. Причому обмовив Лешкевича свідок саме у той час, коли сам очікував на вирок суду в своїй третій кримінальній справі — за крадіжку.

      Не стане сенсацією і суд над «Партнерством», що починається 28 липня. Чотирьом спостерігачам за виборами, чия діяльність була припинена, «світить» до трьох років за статтею КК «участь в організації, що піддає небезпеці життя і здоров'я громадян». Адвокат одного з обвинувачуваних Павло Сопелко говорить, що жоден кадр показаної по ТБ «змови» не має до справи спостерігачів ніякого відношення : ні начерки нібито заздалегідь готових підсумків голосування, ні тим більше пачки доларів з пістолетом. На процес не зможуть потрапити журналісти: він пройде в закритому режимі — з метою захисту свідків, які насправді здали «Партнерство».

      Після виборів страшилки для електорату і опозиції у режиму вичерпалися. Почалася помста, проста, як чарка і шкварка, і брутальна, як замах дрючком. Коли вона обрушилася на опонента Лукашенка Олександра Козуліна у вигляді найбільшого за епоху політичних судів терміну — 5,5 року, ніхто не здивувався. Адже мстивість білоруського президента загальновідома. На тлі коментарів опозиціонерів найтверезішим видається голос Андрія Климова з «хімії» у глухому селі Борщевка на Могилівщині. Втім, опозицію, яка ще не сидить, він шокував. Можливо, не сподобався заголовок відкритого листа — «Без істерик, Олександре Мілінкевич!». «Годі стогнати з приводу вироку Олександру Козуліну, — пише Климов. — Йде війна за європейські цінності. Нам протистоїть агресивний, безжальний, неосвічений і могутній на своїй території колгоспник. Якби все було так просто, як про це міркують у Брюсселі, наша країна вже десять років як була б у Євросоюзі». На думку екс-депутата, який мотає вже другий термін по політичній справі, «нам не треба вибирати єдиного кандидата від опозиції, вибір зробила за нас влада вироком Козуліну. Вирок автоматично передав повноваження Мілінкевича Козуліну». Тим часом сам Козулін до розгляду касаційної скарги перебуває в мінському СІЗО.

      ...Поки готувала цей матеріал, мені таки зателефонував В'ячеслав Сивчик. Ловлю себе на надії. Надії на те, що встигну зустрітися з ним раніше, ніж наші «органи».