«77 ангелів»

      Рівно чотири роки тому, 27 липня, на Скнилівському летовищі у Львові сталося непоправне: під час авіашоу винищувач СУ-27, виконуючи маневри, упав на юрбу глядачів — загинуло 77 людей (із них — 28 дітей), інвалідами стали 12 осіб, понад 500 визнані потерпілими. Сьогодні до неймовірного душевного та фізичного болю постраждалих додається ще й гірка образа на державу: за ці чотири роки, окрім мізерних «офіційних» виплат за втрачені життя, потерпілі не отримали нічого — навіть теплих слів від чиновників, не те що офіційного статусу постраждалих чи вибачення. Пережите потроху косить рідних та близьких загиблих. І хоча всі 12 «скнилівських» інвалідів, дякувати Богу, живі, однак надії на одужання тепер є не у багатьох. У найгіршому стані серед постраждалих і досі лишаються 46-річний Ігор Тарабаєв ( у нього була серйозна травма тазу) та 33-річна Надія Ковбак — під час аварії молода жінка отримала численні переломи хребта, втратила пам'ять. Сестра Надії Алла, яка увесь цей час доглядає за нею, каже, що за чотири роки родині ніхто не запропонував допомогу. У численних довідках ніде не значиться, що причиною її покаліченого молодого життя стала Скнилівська катастрофа. «Раніше я хоч сподівалася на якесь покращення її стану, а тепер і взагалі втратила надію», — стримуючи сльози, говорить жінка. Лікування сестри — дуже дорога річ, один курс реабілітації коштує близько 2000 гривень, і його потрібно проходити регулярно. Таких грошей родина не має.

      Не надто балувані увагою й інші постраждалі. За ці роки — ані жодного абітурієнта-пільговика, жодних, хоча б символічних, подарунків сиротам. «Обіцяли виплатити дітям якісь гроші, але так нічим і не допомогли», — розповідає бабуся 11-річного Олега та 7-річного Остапчика Ольга Хміль. Мама та інша бабуся цих хлопчиків загинули під час аварії. Мама Галина під час падіння літака накрила собою молодшого сина, і уламок їй улучив у шию... А фото закривавленого Остапчика за кілька днів облетіло увесь світ. «Раніше нам канадська благодійна організація «Карітас» різдвяні подарунки передавала, а тепер — взагалі нічого», — каже пані Оля. Ні про яке пільгове оздоровлення дітей, що втратили матір, теж не йдеться. «Нещодавно міські чиновники оголосили на весь світ: скнилівські діти поїхали в «Артек». Дай Бог комусь побачити той список відпочивальників! — каже голова громадської організації «Скнилівська трагедія» Стефан Козак. — Якщо його побачу я, то, напевно, отримаю інсульт. Бо четвертий вже рік поспіль в «Артек» за тим списком їдуть не наші діти!»

      Усі накопичені образи й біль змусили «скнилівців» іти на відчайдушний крок — вони пішки планують вирушити до Страсбурга, де Європейський суд із прав людини розглядатиме подані ними позови проти держави Україна. Як вже писала «УМ», у похід збирається 12 осіб. До Європейського суду з прав людини проти держави Україна вже звернулося десять «скнилівців», 60 людей підготували необхідні документи для цього, ще 400 потерпілих уже отримали юридичні консультації щодо подачі позовів. До Європейського суду потерпілі відправили ті ж вимоги, що й свого часу до Верховного Суду України (вітчизняна Феміда, нагадаємо, у березні цьогоріч не задовольнила позови постраждалих). Це — визнання з боку української держави факту катастрофи на Скнилівському летовищі ганебним злочином проти свого народу та офіційні вибачення. Вимагають також постраждалі, щоб осуджених у справі позбавили військових звань, а пілоту Юрію Єгорову збільшили термін ув'язнення до 14 років. Ще потерпілі вимагають збільшення розміру компенсацій у такому ж співвідношенні, в якому були зроблені виплати родичам російських та ізраїльських пасажирів російського літака, збитого українською ракетою у 2001 році.

      Офіційної реакції на такий похід від чиновників ще не було. Однак на деякі поступки місцева влада все ж піде. «Я зустрічався із міським головою Львова, — каже Стефан Козак, — і Андрій Садовий пообіцяв вирішити на найближчій сесії питання із перейменування вулиці Авіаційної, якою наші рідні йшли в останню путь на летовище, на вулицю Пам'яті. Також обіцяли залагодити питання з виділенням землі для скверу Пам'яті «77 ангелів» біля церкви Богородиці у Львові».

      У чергову річницю постраждалі не збираються проводити жодних акцій, не дадуть слова політикам, місцевим чиновникам. На місці трагедії звучатиме лише молитва за загиблими. А ще родичі покійних хочуть провести молебень на місцевому кладовищі — там, де поховано 240 кілограмів «неідентифікованої біомаси» (вдумайтеся лише, що після себе залишила ця трагедія!).

      ...Однак життя триває. Остапчик Хміль, якого врятувала під час аварії ціною власного життя мама, цьогоріч піде у другий клас. Бабуся Оля каже, що вчитися йому дуже подобається, і оцінки у нього гарні... Мама ним вочевидь би пишалася...

А ТИМ ЧАСОМ...

      У місті Мачка, в Туреччині, відкрито пам'ятник загиблим три роки тому членам екіпажу українського літака Як-42, який належав компанії «Українсько-середземноморські авіалінії». Як повідомляє УНІАН, від української сторони, окрім представників Посольства України в Туреччині, були присутні члени сімей та родичі загиблих членів екіпажу українського літака, керівництво авіакомпанії UM Air. Нагадаємо, трагедія сталася поблизу аеропорту міста Трабзон. На борту українського літака перебувало 62 іспанських миротворці, які поверталися з Афганістану, і 13 членів екіпажу. Усі 75 осіб загинули. Через цю аварію розгорівся чималий скандал — наших льотчиків іспанські газети навіть звинувачували у пияцтві, через яке, мовляв, і сталася аварія. Однак фахівці довели, що в крові загиблих пілотів алкоголю не було.