Віктор Небоженко:
— Той сценарій, про який казав Олександр Мороз, є абсолютно неможливим. Мені шкода, що такий досвідчений політичний боєць, як Мороз, потрапив у залежність від московських інтелектуальних схем. Кремль завжди вважав, що Україна повторює рух Росії, але це абсолютна неправда. Не треба збурювати атмосферу, не треба лякати людей громадянською війною та привчати до думки, що така війна можлива.
Гадаю, ми бачимо поєднання жорсткої сили Партії регіонів із інтелектуальним потенціалом Олександра Мороза. Це проявилось і в скликанні спеціального засідання Верховної Ради, і під час виступу спікера на телебаченні. І те, й інше загострює обстановку. Бо я не думаю, що Президент розпускатиме парламент. Він, швидше, на переговорах наполягатиме на збереженні геополітичного курсу, намагатиметься поставити своїх людей в уряд. Якщо порівнювати можливість розпустити парламент із сокирою, яка дозволяє Президентові поставити більше вимог на переговорах, то своїм виступом Мороз розраховував опустити цю сокиру. Тому рівень політичної напруги стане нижчим буквально через декілька днів. Ситуація, яка склалася в Росії у 1993 році, ніяк не зачепить Україну. Парламент і Мороз не підуть на конфронтацію з Президентом, так само і глава держави не піддасться на провокації. Хоча при цьому питання розпуску парламенту та перевиборів ще не вичерпане.
Вадим Карасьов:
— Таки сценарій має право... бути сценарієм. Але навряд чи у нього є постановка чи режисура, не кажучи вже про сценарій блокбастера на кшталт «жахів на вулиці В’язів», точніше, на Грушевського. Якщо серйозно, то для такого сценарію немає причин. Україна — не Росія, тим більше, не Росія зразка 1992-93 років. В україні ніде взяти таких дивізій, не кажучи вже про чотири танки, якими командував безпосередньо міністр Грачов. Нема таких міністрів і таких танкістів, щоб втілити цей сценарій.
Звичайно, є мільйони виборців. Але, по-перше, для будь-якої політичної сили було б дуже небезпечно, якби вона взялася спрямовувати своїх прихильників на якісь державні будівлі. По-друге, на мільйони одних прибічників є мільйони інших. Той, хто хотів би вирішити питання в такий спосіб, штовхає до громадянського конфлікту. А на такий небезпечний вчинок політики не підуть. Стихійна ж активність вулиці не спрацює, бо наші політики опанували вуличні технології. Вони підходять до цього явища інструментально, й сама вулиця перебуває під контролем політичних штабів.
Тому думаю, що Мороз боїться не стільки того сценарію, який він описав, скільки сценарію самого розпуску парламенту. У своєму емоційному виступі він намагався поєднати ті наслідки, про які говорилося, з розпуском. Просто, якщо розігнати Верховну Раду, від цього програє Мороз. Пішовши на всі спокуси, щоб стати спікером, він зазнав багато збитків як для себе, так ці для партії. А бути спікером півмісяця... Ось чому його виступ був таким драматичним і драматургічним. Через це він і звертався до громадськості через телебачення. А якщо точніше, то його адресатом був Президент.