Соціаліст Микола Рудьковський, судячи з усього, до розпуску готовий і почувається більш ніж упевнено. Бо на запитання кореспондентки «УМ», що його фракція і партія робитимуть у разі виходу в світ відповідного указу Президента, «снісходітєльно» поплескавши авторку цих рядків по плечу, любитель костюмів від «Бріоні» й дорогих машин констатував: «Сонечко, підемо на вибори — виграєм вибори!». Ось так, коротко і ясно. І, погодьтеся, значно приємніше, ніж «зайка», як любить називати журналісток соратник Рудьковського по «антикризовій коаліції» Олег Калашников.
Інший соратник пана Миколи, вже не тільки по коаліції, а й по фракції, був серйознішим. По-перше, «соціалістичний» голова комітету в закордонних справах Віталій Шибко переконаний, що ніякого розпуску не буде. Тому прокоментувати подальші дії парламенту в разі, якщо Президент усе ж піде на такий крок, погодився суто теоретично. «Думаю, коаліція в такому разі матиме повне право продовжувати працювати і суспільство її підтримає», — спрогнозував Віталій Якович. І запевнив, що чутки про нібито готовність «більшовиків» заблокуватися у Верховній Раді, тримати оборону й влаштувати ледве що не бунт, які з'явилися після того, як у понеділок парламент ухвалив постанову про проведення спеціального пленарного засідання в разі загрози розпуску з боку Президента, не мають під собою підстав. «Немає в цьому («блокуванні-обороні») потреби», — вважає Шибко. Просто попереду — парламентські канікули. І якби «вирок» глави держави вийшов під час депутатської відпустки, за звичайних обставин ВР довелося б довго скликати, збирати для цього 150 підписів нардепів тощо. А так усе просто — відповідна постанова є, і можна оперативно збігтися «під купол» на Грушевського, 5 без додаткових процедур.
Один із чільників Партії регіонів Володимир Рибак чесно визнав: справді, за законом, Президент таки має право розпустити Верховну Раду. І порадив Вікторові Ющенку перед тим, як ухвалювати таке жорстке рішення, добре подумати, визначити, що з цього приводу думає народ, як на розпуск парламенту відреагує політикум і взагалі, чи вигідний йому, Президентові, такий поворот (за яким, переконані «регіонали», стоїть іще більше поглиблення розколу в суспільстві, дестабілізація тощо). «Я Віктору Андрійовичу дуже не заздрю і співчуваю, — не раз наголошував Рибак. — Він опинився у справді важкому становищі. Але коаліція є, вона працює, подала кандидатуру на Прем'єр-міністра, тож розібратися насамперед потрібно в тому, чому ця кандидатура досі не внесена на розгляд ВP».
З іншого боку, Володимир Рибак згоден із тим, що якщо глава держави має 15 днів «на роздуми», то чому б ними й не скористатися. Проблема тільки в тому, як ці дні рахувати — з моменту першого внесення Януковича чи другого? Втім «поживемо — побачимо», констатував поважний «регіонал», який, за його словами, дуже й дуже сумнівається в тому, що Президент таки вирішить розпустити ВР. Ну і нарешті, якщо такий указ з-під Ющенкового пера вийде, «юристи розберуться». «Є закони, є Конституція — будемо розглядати, як діяти далі, — каже Рибак. — Але в будь-якому разі несподіваним для нас таке рішення не буде: наша фракція до дострокових виборів цілком готова».
Партії регіонів справді нема чого хвилюватися — в разі нової парламентської кампанії вона щонайменше залишиться «при своїх» і нічого не втратить. Інша річ — «Наша Україна», рейтингу якої соціологи виставлять вельми невтішні «оцінки». Тож, мабуть, на висновки Анатолія Кінаха, зокрема, впливає і цей факт. «Найважливіше — це зробити все для консолідації суспільства. І уряд майбутній треба формувати, виходячи насамперед із того, що він має бути не лише професійним, а й урядом примирення». За словами Анатолія Кириловича, «неофіційні» консультації «НУ» з Партією регіонів ведуться постійно — шукають формати співпраці, найбільш вигідні для України. «Інших варіантів, окрім як об'єднувати державу, для нас просто не існує, — наголошує лідер Партії промисловців і підприємців. — Але якщо не буде сформована суспільно дієздатна влада, включно з урядом, я буду першим, хто скаже: цей парламент треба розпускати». Це, уточнює Кінах, означає, що на даний момент розпуск Верховної Ради недоцільний. «Іще не втрачений шанс досягти національного консенсусу, а тому треба шукати компроміси. Це буде однозначно кращий варіант, ніж розпуск парламенту, адже перевибори заради перевиборів якісно ситуацію не змінять. Швидше, навпаки — дуже вдарять по ефективності влади і її можливості захищати внутрішні й зовнішні національні інтереси».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
