Луганщина заживе нарешті по-людськи

      Принаймні так запевняв земляків  голова Луганської обласної держадміністрації Олександр Єфремов під час презентації так званої «Стратегії розвитку Луганської області до 2011 року». А щоб ніхто не поставив його слова під сумнів, він привів із собою не лише начальника головного управління економіки Сергія Косарєва, а й експертів-консультантів Міністерства міжнародного розвитку Великої Британії (DFID), які допомагали розробляти «Стратегію». Очевидно, присутність представників Туманного Альбіону мала переконати опонентів обласного голови, які належать до демократичного табору, що й він не чужий західним стандартам, коли йдеться про проблеми соціально-економічного розвитку регіону.

      Особливо луганських керманичів тішить той непересічний факт, що подібний документ, як було підкреслено, «європейського рівня» вперше створено в Україні і він отримав високу оцінку відомства Валерія Хорошковського. Слід зазначити: у Луганську чотири роки тому вже було розроблено одну програму розвитку, тільки до 2010 року; крім того, адміністрація встигла апробувати своє дітище через Кабінет Міністрів доби Валерія Пустовойтенка, після чого цей документ начебто набув офіційного статусу. У процесі створення тієї програми і деякий час після того рекламного галасу на тему луганського піонерства у відновленні економічного планування було чимало. Однак трохи згодом, коли стало зрозумілим, що регіон пішов не туди і не тими темпами, про програму — принаймні публічно — більше не згадували. Тим паче що головний її розробник змушений був перейти на іншу роботу.

      Якщо не брати до уваги певну форму, за якою складено українсько-британський документ (комп'ютерна графіка, «дерево цілей» тощо), жодний з його підрозділів абсолютно не містить нічого такого, чого б не знала принаймні та частина населення, яка звикла думати й аналізувати ситуацію, що складається, і яка також пропонувала можливі варіанти подолання кризових явищ. Щодо цієї проблеми давно висловлюються політики опозиційних партій. Тим більше що  всі чули про позитивні зрушення, які відбулися в області після нетривалого перебування на чолі уряду Віктора Ющенка і які обласні керманичі приписують собі (не пояснюючи однак, що для цього зробили, власне, вони самі). Однак чомусь ні волання опозиції (може, надміру емоційні), ні спокійна аргументація тих, хто хоче нормально жити й працювати, до останнього часу не надихали владу на революційні зміни у соціально-економічній політиці. Влада просто прагнула взяти під контроль усе, що на її території ще рухається. Але там, де владі це тимчасово вдавалося, справи тільки погіршувалися. Та й реальний контроль вислизав із рук.

      За приклад можна навести історію з колишнім обленерго. Скільки сил було покладено на те, аби витіснити з області колишнього власника «рубильника», однак з упевненістю можна стверджувати, що при ньому подібних ексцесів з «вирубленням» водопостачальних організацій у розпал опалювального сезону, в принципі, не могло б статися. Але ж саме дії влади  і створюють те, що називають «інвестиційним кліматом». І якби ж то йшлося тільки про обленерго. Навіть надуспішне підприємство з іспанськими інвестиціями нинішня обладміністрація наважувалася мордувати, після чого зі щирим подивом спостерігала, як воно занепадає. До слова: збільшення обсягу інвестицій є однією з семи пріоритетних цілей «Стратегії».

      Тут, мабуть, варто трохи розповісти про саму «Стратегію». Як зазначено у пояснювальній записці до неї, «на базі аналізу отриманих фактичних даних було проведено SWOT-аналіз, аналіз проблем і аналіз сценаріїв розвитку. SWOT — це абревіатура з англійських слів «сила», «слабкість», «можливість» і «загроза». Тобто вивчали сильні та слабкі сторони «об'єкта», себто Луганської області, її можливості і, нарешті, загрози, які її можуть очікувати. Чесно кажучи, не зовсім зрозуміло, за якими критеріями розробники розрізняли, скажімо, сильні сторони та можливості або слабкі сторони та загрози. Наприклад, у підрозділі «Охорона здоров'я» слабкою стороною вважається високий рівень хронічних захворювань і те, що зниження якості безплатних медичних послуг робить медичне обслуговування недоступним для найбідніших верств населення». А загрозою — те, що задекларована Конституцією безплатна охорона здоров'я через недостатній рівень фінансування не дає можливості отримати якісне безплатне медичне обслуговування. Те саме, тільки іншими словами. Хоча по суті заперечити важко — це й загроза, і сильною стороною медицини сучасний рівень її фінансування важко назвати.

      Підмітили аналітики й слабку здатність населення до самоорганізації (що, на мою думку, є визначальним), не посоромившись заявити, що в області немає сильних недержавних організацій. Це при тому, що тут діють два створених обладміністрацією і жорстко нею ж контрольованих ну дуже впливових «громадських» формування. Мабуть, згідно зі стандартами Європи, подібні філії державних органів не можна вважати громадськими організаціями. Якщо такі філії там узагалі існують. Однак наскільки перспективними є  справжні громадські організації, якщо  навіть законно обрані мери міст почуваються незахищеними від сваволі обласної адміністрації? Питання риторичне, от тільки як при такому стані самоврядування «самовиборсуватися» населенню — не зовсім зрозуміло.

      Немає претензій і до визначеної документом «головної проблеми розвитку». Сформульвано її так: «Низький матеріальний рівень життя та соціального забезпечення населення». От тільки серед названих причин  зубожіння населення не названо основної, а саме — відсутності в Україні української влади. Є лише колоніальна адміністрація. З усіма наслідками, що звідси випливають. Тому можна з великою вірогідністю спрогнозувати, що про презентовану «Стратегію» забудуть уже за тиждень, а керуватися нею й не починатимуть. Немає сенсу...