Для власкора — влада горе

      Попередньої суботи невідомі особи «атакували» корпункт газети «Україна молода» в Запорізькій області. Один із зловмисників пізнього вечора перелазив iз дерева на балкон — корпункт розташований на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку. Його помітила пенсіонерка і візитери змушені були накивати п'ятами.

      Достеменно відомо, що того ж дня нашим запорізьким кореспондентом цікавився невідомий, що засвідчив слідчим власник квартири, розташованої навпроти корпункту.

      Збіг обставин? Насторожує, що це не перший інцидент, об'єктом якого є власкор «України молодої» Андрій Багнюк. Ще в листопаді 2002 року на сайті інституту масової інформації, який представляє в Україні відому правозахисну організацію «Репортери без кордонів», було оприлюднено повідомлення про фізичну наругу над журналістом та його переслідування через професійну діяльність.

      До того, як очолити корпункт нашої газети, Багнюк редагував створену з його ініціативи регіональну газету «ПІК», за критичні виступи був жорстоко побитий на робочому місці — одного хулігана тоді засудили, другий утік.

      18 грудня 2002 року голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації Микола Томенко звернувся з депутатським запитом до Генпрокурора України з приводу «невжиття заходів до осіб, які вчинили злочини щодо Багнюка». Доки в ГП готували відповідь, наш власкор зазнав чергової фізичної наруги: безпосередньо на корпункті взимку йому порізали палець, мовляв, «не те пише». Слідчий Павло Карасьов виніс відмовну постанову (пославшись на те, що Багнюк навіть по медичну допомогу не звертався). Однак, згідно з лікарняним листом №462831, журналісту накладали шви, що зафіксовано і в журналі приймального відділення, знімали їх... Дивує і факт байдужості слідчих до відвертої погрози на адресу журналіста, котру зафіксував автовідповідач корпункту 19.ХI.2002 року: «Суда, пісатєль, захотєл? Ми тєбє устроїм суд!» (Багнюк ініціював порушення карних справ проти судді міського суду, екс-прокурора, слідчого, редактора-есдека...). Відтак у Генпрокуратури було доста підстав, аби скасувати низку невмотивованих постанов Запорізької обласної і міської прокуратур. Про це інформував народного депутата Миколу Томенка (і Голову Верховної Ради Володимира Литвина) 3 січня 2003 року в. о. Генпрокурора пан Винокуров.

      Мабуть, не всім у регіоні це подобається. Адже Андрій Багнюк оприлюднив поточного року нову низку критичних матеріалів — про оборудки браконьєрів Азовського моря, причетність запорізьких офіцерів міліції до наркобізнесу тощо.

      Газета «Україна молода» як видання незалежне, її журналісти, попри всі залякування, залишаться на позиціях державності і критики існуючого режиму, який мстить за кожне критичне слово на свою адресу.

      Про те, що тероризують нашого запорізького кореспондента, відомо й особисто Леоніду Кучмі, до якого Андрій Багнюк звернувся на одній з прес-конференцій, за порадою гаранта, він надіслав купу документів у Київ на Банкову. Канцелярія Президента відфутболила клопотання у Запоріжжя, де, судячи з перебігу подій, не дуже панькаються з кореспондентами опозиційних мас-медіа...