Карткова система — ознака року виборів?

      В Одесі вдруге протягом осені подорожчав хліб, який випускає  найбільший  виробник — ВАТ «Одеський коровай». З 28 листопада хлібина популярного «Обіднього» з борошна вищого сорту коштує від 2 грн. 30 коп. до 2 грн. 35 коп (до 16 жовтня «Обідній» обходився покупцям у 1 грн. 40. коп.). Причому вартість продукту першої необхідності зросла і в муніципальній торговельній мережі. А керівництво «Одеського короваю» пояснило новий виток цін подорожчанням зерна і борошна. Водночас хлібопекарне підприємство почало поставки до магазинів двох нових види хліба — «Чорноморського» — з борошна вищого сорту і «Південного» — з борошна першого сорту. Вартість виробів, відповідно, 1 грн. 70 коп. і 1 грн. 44 коп. Батон «Переяславського» з борошна вищого сорту продають за 1 грн. 60 коп. І тільки на два види хліба, що визнані міськвиконкомом «соціально значимими», зокрема, «Переяславский» (із суміші житнього і пшеничного борошна) та «Хліб білий» (з пшеничного борошна першого сорту), ціна в кіосках муніципальної торговельної мережі залишилася попередньою — відповідно, 1 грн. 4 коп. та 96 коп. Через це біля муніципальних хлібних кіосків відразу виникли величезні черги малозабезпечених одеситів, яких навіть не попередили про подорожчання хлібобулочних виробів заздалегідь — як завжди, поставили перед фактом.

      Щоб якось збити хвилю невдоволення найменш забезпечених верств, одеський мер Руслан Боделан оголосив про введення в обласному центрі через місяць — з 1 січня 2004-го — «карткової системи». За його словами, хлібні картки буде видано тим, що опинилися за межею виживання, для придбання в муніципальній мережі «Хліба білого» та «Переяславського». Причина банальна — надто швидко порожніють щодня кіоски муніципальної мережі, хоч пекарі завозять вранці «не менше 17 тонн цих хлібних виробів». Оскільки щоденний попит зростає на 500 кілограмів хліба, — роз'яснив Боделан, — «перейдемо на адресну допомогу. Після введення карткової системи малозабезпечена людина не отримуватиме грошову допомогу — їй видадуть картку для придбання в магазині дешевого хліба». Таким чином, підсумував мер, «близько 40 тисяч одеситів матимуть змогу придбати хліб по 52 коп.». Однак не уточнив, скільки ж батонів хліба щомісяця можна буде придбати на «хлібну» карточку. А головне — чи всім знедоленим видадуть протягом грудня картки на придбання дешевих хлібних виробів?

      Чи ж варт дивуватись, що новий виток цін та супутні боделанівські ініціативи викликали різку критику з боку екс-мера Едуарда Гурвіца, який заявив, що «шкалу цін на хліб у вітчизняних умовах можна порівняти хіба що зі шкалою соціального сейсмографа». Це не певна дисконтна ставка банківського кредиту, не біржові індекси і навіть не курс гривні, вважає він, «внаслідок невпинного галопування цін зараз громадянин України може придбати на мінімальну зарплату в чотири рази менше хліба, аніж міг купити на жебрацьку зарплату в 70 карбованців громадянин колишнього СРСР». На думку народного депутата-«нашоукраїнця», «ситуація здатна спричинити руйнівні наслідки. Про це не варто забувати будь-якій владі, навіть найбільш антинародній». А якщо влада все-таки допускає значне подорожчання хліба, переконаний парламентарій, «свідомо перекреслюючи в очах населення свої справжні чи вигадані досягнення, це означає, що держава на порозі соціального вибуху». У нинішньої влади, переконаний Гурвіц, «більш не залишилося ресурсів для продовження існування, усе свідчить, що вона опинилася в глухому куті. Для фальсифікації підсумків майбутніх президентських виборів їй необхідні величезні гроші, а отримати їх можна, лише погіршуючи і без цього нестерпні умови життя населення». Причому цей висновок, підсумував екс-мер Одеси, «не можна назвати непередбаченим чи неочікуваним. Як і те, що раніше, і набагато швидше, порівняно з іншими регіонами, ціни на хліб, уже не вперше, зростають саме в Одесі, де місцева влада вже тривалий час перебуває в режимі автономного польоту — незалежна від інтересів населення і його проблем. І захищає, як власні, інтереси новоявлених хлібних баронів».

      Схожої думки дотримується і народний депутат Юрій Кармазін (як і Гурвіц, представник «Нашої України»): «Одеський мер Боделан нарешті зрозумів, що настав час тікати з Одеси, — вважає він, нагадуючи, що «ще під час виборів-2002 застерігав: боделанівський клан захоплює хлібоприймальні пункти і магазини, вважаючи їх надійним засобом отримання надприбутків. Але дехто все ж вірив примарним обіцянкам про сталі ціни на хліб та комунальні послуги. Тепер, коли одеські ціни стали найвищими в Україні, люди можуть пересвідчитися, чого насправді варті мерські обіцянки?» А правда в тому, наголошує пан Кармазин, що «хлібина, яка обходиться киянам у півтори гривні, в Одесі уже коштує майже дві з половиною!» Депутат-одесит переконаний, що «збанкрутіла влада ніколи й не збиралася дотримуватися своїх обіцянок. Просто зараз, перед утечею, Боделан хоче максимально витиснути з городян усе... Де ж хліб цьогорічного врожаю одеських нив? А раз на хлібоприймальних пунктах ще є наше збіжжя, а не американське, хто дав право підвищувати ціни до небес?»

      Оприлюднила вчора заяву з приводу ініційованого владою витка цін на хліб також облорганізація УРП «Собор», в якій міститься заклик  до одеситів «рішуче виступити проти катастрофічного падіння рівня життя і непомірного зростання злиднів». У регіоні, який вирощує найбільше в Україні високоякісних сортів зернових культур, уже вдруге протягом осені влада підвищила ціни на хліб, наголошують автори документа. Ціни на основний продовольчий продукт сягнули нечувано високого рівня. Причому відбулося це на тлі зростання цін і на комунальні послуги, урізання урядом Януковича мінімальної зарплатні і грубого продавлювання цього рішення, спрямованого на подальше зубожіння населення, через парламент при ухваленні держбюджету-2004. Збанкрутіла влада Кучми та її олігархічні «сім'ї» на місцях ще раз показали своє справжнє обличчя і справжню ціну своїм обіцянкам, зокрема  проголошенню 2003-го роком соціальних гарантій в Україні. «Закликаємо жителів Одеси, — говориться в документі, — створювати домові координаційні комітети з метою організації захисту своїх конституційних прав. Влада почує нас лише тоді, коли всі вийдемо на вулицю з акціями протесту. Ніхто не захистить нас, окрім нас самих!»