Днями отримала з дому, з України, листа. «Страшна новина, — пише мама майже за Стефаником, — загинув чоловік твоєї шкільної подруги. Загинув у Росії, десь у Підмосков'ї, куди їздив на заробітки. Та ще й скільки порогів треба було бідній молодій жінці пооббивати, щоб привезти тіло додому, бо Росія — то ж чужина...» — з гіркотою й болем підсумовувала в листі мама.
Для моїх рідних консервативних полісько-подільських широт такі випадки — справжня трагедія. Бо востаннє домовини з чужини з нашими хлопцями в них привозили сюди з Афганістану. Прочитавши невеселий мамин лист, вкотре замислилася про життя і смерть взагалі й на чужині зокрема. Жити тут нашій людині дуже нелегко, а померти?

Чиновники обіцяють, що процедура видачі автомобілів інвалідам стане більш оптимальною. Заради цього Кабмін затвердив постанову «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями». За словами віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка, її спрямовано головним чином на те, щоб спростити облік інвалідів, встановити більш чіткий механізм розподілу автомобілів та зробити якомога прозорішим процес просування черги інвалідів на одержання автотранспорту. «Так, зокрема, — підкреслив віце-прем'єр, — відтепер буде не десяток черг на отримання автомобілів, а лише три: інваліди з правом на першочергове забезпечення, інваліди з правом на позачергове забезпечення, інваліди з правом на забезпечення у порядку загальної черги».