«Сядеш у тюрму, а дома город не копаний!»

25.07.2006
«Сядеш у тюрму, а дома город не копаний!»

Махнем рукою на «дiдiвщину». (Фото автора.)

      У військових своє право (статут), свої суди i свої тюрми («дисбати»). Так було впродовж багатьох років, втім подолати таке ганебне явище, як «дідівщина», або неправові позастатутні стосунки, це не допомагало. Але останнім часом справи пішли на краще. Принаймні про це можна судити по Київському гарнізону, де пік позастатутних стосункiв вже відійшов у минуле, а кількість випадків правопорушень за останній рік скоротилася майже вдвічі. 

      «Вже дійшло до того, що деякі батьки, проводжаючи синів в армію, кажуть: «Синку, не чіпай нікого, бо підеш у тюрму, як у газеті писали! А дома город залишиться некопаний та поступати в інститут треба», — не без посмішки розповідає заступник військового прокурора Київського гарнізону підполковник юстиції Валерій Массалітін.

      У чому ж секрет? На думку підполковника Массалітіна, відбувається зміна психології командирів щодо викриття правопорушень. І те, що у пресі побільшало повідомлень про випадки «дідівщини» в армії  зовсім не означає погіршення дисципліни у військах, а навпаки, свідчить про прозорість процесів, що відбуваються у Збройних силах, їхнє якісне реформування та бажання викорінити остаточні прояви позастатутних стосункiв.

      Як повідомили «УМ» в Управлінні прес-служби Міноборони, останній рік-півтора система боротьби з «дідівщиною» набула більшої досконалості. Просто вище військове керівництво впровадило практику заохочення, а не карання командного складу нижчої ланки за виявлення правопорушень. Тож тепер командири зацікавлені не приховувати ганебні факти в казармах, а навпаки — фіксувати їх і проводити профілактичну роботу.

      «Якщо підлеглі бачать, що факт так званої дідівщини одразу афішується командиром, не замовчується, як раніше, аби не погіршити загальні показники дисципліни в колективі, та передається до правоохоронних органів, то це діє як холодний душ, — додає Валерій Массалітін. — Бо ніхто з військовослужбовців через хвилинний сплеск емоцій не хоче потрапляти надовго за грати та псувати собі життя».

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>