У військових своє право (статут), свої суди i свої тюрми («дисбати»). Так було впродовж багатьох років, втім подолати таке ганебне явище, як «дідівщина», або неправові позастатутні стосунки, це не допомагало. Але останнім часом справи пішли на краще. Принаймні про це можна судити по Київському гарнізону, де пік позастатутних стосункiв вже відійшов у минуле, а кількість випадків правопорушень за останній рік скоротилася майже вдвічі.
«Вже дійшло до того, що деякі батьки, проводжаючи синів в армію, кажуть: «Синку, не чіпай нікого, бо підеш у тюрму, як у газеті писали! А дома город залишиться некопаний та поступати в інститут треба», — не без посмішки розповідає заступник військового прокурора Київського гарнізону підполковник юстиції Валерій Массалітін.
У чому ж секрет? На думку підполковника Массалітіна, відбувається зміна психології командирів щодо викриття правопорушень. І те, що у пресі побільшало повідомлень про випадки «дідівщини» в армії зовсім не означає погіршення дисципліни у військах, а навпаки, свідчить про прозорість процесів, що відбуваються у Збройних силах, їхнє якісне реформування та бажання викорінити остаточні прояви позастатутних стосункiв.
Як повідомили «УМ» в Управлінні прес-служби Міноборони, останній рік-півтора система боротьби з «дідівщиною» набула більшої досконалості. Просто вище військове керівництво впровадило практику заохочення, а не карання командного складу нижчої ланки за виявлення правопорушень. Тож тепер командири зацікавлені не приховувати ганебні факти в казармах, а навпаки — фіксувати їх і проводити профілактичну роботу.
«Якщо підлеглі бачать, що факт так званої дідівщини одразу афішується командиром, не замовчується, як раніше, аби не погіршити загальні показники дисципліни в колективі, та передається до правоохоронних органів, то це діє як холодний душ, — додає Валерій Массалітін. — Бо ніхто з військовослужбовців через хвилинний сплеск емоцій не хоче потрапляти надовго за грати та псувати собі життя».