У політичному середовищі гуляють чутки, що міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який після зради Мороза написав заяву про вихід із Соцпартії, може очолити окрему політичну силу — партію з назвою на кшталт «Європейські ліві». Над нею вже нібито працює старший брат Юрія — Сергій із Рівного, котрий свій партквиток СПУ взагалі прилюдно спалив. Луценко-молодший наразі нібито не підтверджує дані про його участь у проекті «Євроліві», але водночас є всі підстави вважати, що Юрій перебуває на політичному роздоріжжі. Недарма після відомих подій він так рідко виходить на пресу, хоча раніше фігурував перед ЗМІ і з заявами у ЗМІ ледь не щодня.
Куди податися нинішньому главі МВС — «маякнули» соціологи. Юрій Луценко сприймається більшістю громадян як потенційний лідер політичної сили, засвідчують результати опитування, проведеного Центром Разумкова з 18 травня по 2 червня.
Луценко «належить до когорти політиків із відносно високим, порівняно з іншими політиками, рівнем довіри. Луценко єдиний, хто, не будучи лідером політичної сили, називається «цілком» або «скоріше» самостійним політиком більш ніж 30 відсотками респондентів», — ідеться в прес-релізі Центру Разумкова. «Чим вищий рівень довіри до Луценка, тим частіше його називають самостійним політиком: серед тих, хто йому повністю довіряє, — 88,2%, серед тих, хто зовсім не довіряє, — лише 4,8%», — зазначають соціологи.
Відповідаючи на запитання про ставлення до певної політичної сили залежно від того, хто саме з політиків її очолює чи очолить, найчастіше респонденти називають найбільш «бажаними» Юлію Тимошенко, Віктора Януковича, Віктора Ющенка і Олександра Мороза. А відразу за ними у цьому списку йде Юрій Луценко, випереджаючи таких політиків, як Литвин, Вітренко, Симоненко, Єхануров, Кінах. І це при тому, що в Юрія — єдиного з усього переліку — немає «власної», підпорядкованої йому партії чи блоку.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
