Двоколірний пролісок незалежності

      У понеділок Україна відзначатиме чергову, хай і не пафосну й не всім відому, але усе ж важливу дату — 16 років тому, 24 липня 1990 року, вперше офіційно в Радянському Союзі було піднято національний прапор молодої держави Україна. Синьо-жовтий стяг з'явився перед будівлею Київської міської ради на Хрещатику — це був очевидний початок нової доби. Як згадує тодішній голова Української студентської спілки Олесь Доній, то були часи дуже швидких і разючих змін. «Ще у 89-му році перший український прапор з'явився у вікні гуртожитку — стяг вивісив студент історичного факультету Анатолій Момрик, і за це його намагалися виключити з університету. А вже в 90-му жовто-блакитний прапор змогли вивісити навпроти міської ради, — згадує Олесь Доній. — І піднесення було не від самого цього факту, а від стрімкого розвитку подій. Ще рік-два тому нас було одиниці, ми виготовляли прапори самостійно (причому не в Україні — засилали в Латвію людей діставати сині й жовті прапорці), а вже через півроку біля Київради міг зібратися такий натовп і встановити біля неї жовто-блакитний прапор... Цей рух набирав обертів щоденно, щотижня, щомісяця. І було відчуття, що це — проміжна ланка у боротьбі за незалежність України».

      Це був і справді незабутній день: появу жовто-блакитного прапора вітали десятки тисяч голосів урочистим «Слава Україні!» — такої кількості людей Хрещатик тоді ще ніколи не бачив (і це, зауважте, без попередньої інформації у ЗМІ). Від нинішньої Європейської площі до Бессарабки усе ущерть було заповнено небайдужими, зупинився транспорт. Чимало присутніх плакало від радості. А дорогу українському двоколору дала президія Київської міської Ради народних депутатів, яка прийняла відповідну ухвалу. Щоправда, подробиці цієї «процедури» стали відомі значно пізніше — Київраді подібне рішення довелося приймати у непростій ситуації. Комуністична партія, знаючи про намір депутатів, чинила шалений опір.

      «Міста Західної України на той час уже підняли синьо-жовтий прапор, і принципово важливим було зробити те ж саме в Києві, — згадує тодішній депутат столичної міськради Максим Стріха, член Спілки письменників України, заступник голови УРП «Собор». — Але сесія Київради була малоздатною на такі політичні рішення. На розгляд президії Київради, де демблок разом із демцентром мали більшість в один голос, було винесено рішення про підняття національного прапора — тоді ще поруч із офіційним тодішнім червоно-синім прапором. І попередній проект рішення пройшов. Але коли дійшло до ухвалення, комуністи зірвали кворум і унеможливили прийняття цього рішення. Але вже величезна юрба несла від Софії освячений у ній владикою Володимиром синьо-жовтий прапор... Людей було близько 80 тисяч — вони цього чекали. І тут ініціативу взяв на себе Олександр Мосіюк, який був тоді заступником голови міської ради від демократичного блоку. Він сказав: ухвалюємо протокольне рішення (що воно таке, ще тоді ніхто не знав) про підняття стягу. І сам підняв прапор на щоглу».

      Міськрада тоді мусила діяти обережно, але рішуче, адже для розгону активістів до внутрішнього двору Київради зігнали озброєних правоохоронців, які лише чекали команди. Однак своє вирішальне слово сказав народ. «Це протокольне рішення мало бути ще затвердженим на сесії. Але воно, до речі, так ніколи й не було затверджене, — згадує Максим Віталійович. — Комуністи страшенно хотіли зняти цей прапор, але вони не наважилися. І неймовірних зусиль коштувало підтримувати цей стяг. Бо ті перші прапори шилися з не надто добрих тканин, і вітер протягом кількох днів виводив їх із ладу. Доводилося прапори регулярно міняти. І комуністичний міськвиконком це робив більш як рік до проголошення незалежності. Бо всі розуміли: символічне значення цієї події настільки велике, що зняти прапор кияни вже не дозволять. Це був ще один прекрасний приклад того, як рішення ухвалював власний народ».    

      Це був ще й черговий поштовх: після підняття національного прапора в столиці в Україні почалася ланцюгова реакція — всі області почали робити те саме...

      У 2000-му році Київрада ухвалила рішення щороку 24 липня відзначати в Києві День Національного прапора. Святкування у столиці передбачені й цьогоріч — нинішній мер Києва Леонід Черновецький підписав розпорядження про відзначення Дня прапора. Традиційно 24 липня у Києві, на Хрещатику, пройде урочистий мітинг за участі депутатів теперішнього та минулих скликань, парламентаріїв та представників громадських організацій міста, біля міськради організують святковий концерт. А киянам та гостям міста на святково вбраному Хрещатику вручатимуть національні прапорці — щоб пам'ятали.