Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ
— про італійські мотиви зради Мороза та свій вихід із Соцпартії:
— Це зрада верхівки СПУ, яка зрадила своїй історії і принципам боротьби з кланами і стала на бік одного з кланів. Сьогодні мої колеги, друзі по 15-річній спільній боротьбі з олігархією, голосують і братаються з Чечетовим, Ківаловим, Засухою, іншими діячами кучмізму. Це вже не демократичний соціалізм, а олігархічний «сицилізм». Тому я особисто вийшов із Соцпартії — бо зранку хочу чесно дивитись у дзеркало.
(канал «1+1»)
Євген Кушнарьов, народний депутат із фракції «Регіонів»
— про «чуття єдиної родини» з «Нашою Україною»:
— Ми (Партія регіонів) могли б сьогодні одноосібно формувати уряд, але звертаємось до «Нашої України»: давайте разом це робити, давайте разом нести солідарну відповідальність за долю України, давайте разом отримаємо важелі для впровадження нашої спільної політики в життя. ...Не може бути переможців і переможених. Не може одна половина України перемогти іншу. Ми живемо в одній країні. Так, ми посварились, але ж і в родинах сваряться... Але ж у нас немає можливості, як у чоловіка і дружини, розійтися та створити нові родини. Україна у нас одна.
«5-й канал»
Микола Азаров, народний депутат від Партії регіонів
— про доконаність «синього» реваншу:
— «Антикризова» коаліція, яка сформувалася, — це реальна влада в країні. І всі спроби позбавити її влади, в т.ч. через дострокові вибори, —це спроби державного перевороту.
(НТН)
Леонід Кучма, колишній Президент України
— про своє бачення виходу з сьогоднішньої політичної кризи:
— Країна слабка як ніколи, але боротьба за командні висоти всередині цієї влади точиться запекла. Влада не лише слабка, вона й безвідповідальна... Вважаю, що сьогодні Президент як гарант Конституції має взяти на себе політичну відповідальність за подолання кризи, в якій перебуває парламент після виборів. Я розумію, що як людина і політик Віктор Ющенко може симпатизувати своїй партії та блоку, але як глава держави він повинен прийняти рішення не на користь однієї партії, а на користь народу та держави. В основі такого рішення — політичний компроміс і толерантність єднання народу і держави. Тому я пропоную Вікторовi Андрійовичу ініціювати нову формулу для парламентської коаліції — формулу національного компромісу. Це те, що дозволить об’єднати й сьогоднішню — «антикризову», й учасників із попередньої — «помаранчевої» коаліції. ...Я також не виключаю, що саме Президент міг би виступити з ініціативою укладення широкого пакту національного примирення, до якого слід залучити не лише парламентські фракції, а й позапарламентські партії, громадські організації, громадян України. Тоді бачили б, хто за єдину соборну Україну, а хто за владу за будь-яку ціну. Тому «широка» коаліція, і тільки вона, може врятувати країну.
(«Дзеркало тижня»)
Юлія Тимошенко, лідерка БЮТ
— про своє бачення виходу з ситуації:
— Переворот у парламенті може зупинити Президент, оголосивши про розпуск Верховної Ради або 150 народних депутатів, які можуть покласти свої мандати, і таким чином це призведе до розпуску парламенту. ...Я хочу, щоб усі люди доброї волі, які мають інтелект, зрозуміли, що в парламенті відбувся політичний переворот, тому що дві політичні сили, які виступали проти олігархії, кланів, усією душею підтримали один клан і все, з чим 10 років боролась Україна. Ця більшість політично нелегітимна і недоцільна. Вона не спирається на більшість народу — коли дві ліві партії докорінно змінили свої переконання, не попередивши людей. Цей хаос не можна назвати коаліцією.
(www.rada.gov.ua)
Леонід Черновецький, київський міський голова
— про власний сепаратизм і абстрагування від парламентської метушні:
— У мене повно справ у Києві — тут дуже багато сміття, яке треба прибрати, тут «пробки» на дорогах і, головне, мене цікавить підвищення рівня життя простих людей. Все. Й у Києві в мене досить влади, щоб зробити місто окремою країною... Київ, на мій погляд, — окрема країна.
(УНІАН)
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
