Авторське право в нашій країні — поняття винятково відносне. Я б навіть сказала: віртуальне. Воно існує у вигляді закону — нехай і недосконалого, але ж існує! — але на практиці його «торжество» зустрічається вкрай рідко. А от нахабність, з якою ігнорується ця частина нашого законодавства, навпаки, прогресує, утверджується і вражає дедалі більше. На нещодавній прес-конференції про свої стосунки з любителями нажитися на чужому талантові розповіла Гаяне Атаян, донька відомої художниці Тетяни Яблонської.

Шляхи літературні незбагненні. І нехай у книжковій індустрії працює розгалужена система літературних агентів, видавничих монополій, піар-технологій, магічну дію тексту на людину ніхто ніколи не відмінить. Ось вам історія одного перекладу. Молода університетська викладачка з Польщі Анна Кожевньовська-Бігун кілька років тому приїхала до Львова, зайшла в книгарню і попросила продавця порекомендувати їй щось із сучасної української літератури. Серед оберемка книжок, які польська пані винесла з львівської книгарні, була книга новел Марії Матіос «Нація» (вийшла у світ в 2001 році, друге видання — в 2002-го) — і це був якраз той випадок, де магія тексту спровокувала вихід книжки в іншій державі. Наприкінці травня цього року Підкарпатський інститут книжки та менеджменту в місті Жешув видав «Націю» Марії Матіос у перекладі Анни Кожевньовської-Бігун. Перекладачка працювала над текстом, будучи вагітною. Вона прислала в Київ «електронкою» «питальник» із 60 питань і просила авторку пояснити не зрозумілі чи не відомі їй речі. А потім зізналася, що історії, розказані в «Нації», нагадали їй польські реалії.

Пригодницький фільм «Пірати Карибського моря: скриня мерця» виявився рекордним по касових зборах не тільки у них, в Америці, а потім у них, у світі, а й у нас — в Україні. За інформацією дистриб'ютора, компанії B&H, за перші чотири дні показу подивитися на Джоні Деппа, Орландо Блума, Кейру Найтлі та спецефекти в кінотеатри прийшли понад 300 тисяч глядачів.