Соціалістичний «шлагбаум» піднято

      У понеділок голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев нарешті представив керівному активу області свого першого заступника — Івана Близнюка. І це при тому, що саме таке працевлаштування лідера «нашоукраїнців» краю Президент Віктор Ющенко схвалював іще... півтора року тому, власне, одразу після перемоги Помаранчевої революції. Категорично проти Близнюка був налаштований тодішній «губернатор»-соціаліст Степан Бульба, котрий поставив питання руба: або він, або я... Своєю «правою рукою» Степан Степанович бачив тільки однопартійця, улюбленця Олександра Мороза Віктора Іноземцева. Головною перевагою останнього видавалося те, що він майже все свідоме життя «терся» у кабінетах минулої влади. Зрештою, команда однодумців із соціалістичного «гнізда» — то святе. З огляду на це пана Іноземцева торiк таки затвердили на посаді першого заступника голови облдержадміністрації.

      Але після парламентських виборів настав час «рожевому» чільнику області пакувати валізи. Певно ж, разом зі своїм найближчим соратником у полтавському «білому домі», оскільки туди приходила нова команда. Про тандем Асадчев — голова, Близнюк — його перший заступник «Україна молода» повідомила ще 27 травня. Та минали тиждень, другий, третій, місяць, а провідника обласної організації НСНУ його земляки в тому тандемі все ще не бачили. Натомість їх щедро годували найрізноманітнішими чутками. Аж до тієї, нібито як «неблагонадійного» Близнюка «забракувала» СБУ... Посадовці ж, у тому числі й новий «губернатор», говорили тільки про формальний привід для затримки з призначенням нового першого «зама»: доки пан Іноземцев не повернеться із «довгограючої» відпустки держслужбовця, ця посада не може вважатися вакантною.

      Насправді ж згадане кадрове тупцювання на місці було спричинене тим, що соціалісти трималися за головні владні крісла області, як воша кожуха. Тож спочатку з'явилися не гідні статусу вчорашнього керманича регіону заяви нардепа Степана Бульби, нібито призначенням його наступника без партквитка СПУ в кишені безпідставно вивищується «чужа» мешканцям краю партія і руйнуються якісь місцеві коаліційні домовленості. Потім з'ясувалося, що полтавські соратники видатного мораліста Мороза не проти, аби пан Іноземцев залишився першим заступником і при «чужому» голові облдержадміністрації, а оті заморочки з його раптовою безрозмірною відпусткою — не що інше, як спосіб затягування часу в надії залишити за ним насиджене крісло під час так званої «коаліціади», власне, великих торгів за посади у столиці.

      На місцевому ж рівні у своїх претензіях до «нашоукраїнців» чільні соціалісти були ще відвертішими: мовляв, Полтавщина — «наша область» і ви її не чіпайте. Хоча, маючи тут практично безроздільну владу («губернатора», майже всіх його заступників, голову облради, чільників провідних управлінь, не кажучи вже про керівництво районів, які враз «порожевіли»), ті ж таки соціалісти останні парламентські вибори у власній «вотчині» ганебно програли, посівши тут «почесне» четверте місце. Але й після цього у поствиборчій борні за владні крісла з їхнього боку доходило до істерики і напівдитячих жестів типу відмови потиснути руку тому ж панові Близнюку при зустрічі, оскільки він, мовляв, своїми претензіями на крісло першого «зама» знову переходить дорогу соціалістам...

      А як же принципи командної гри, надання можливості новому «губернаторові» сформувати верхівку владної піраміди з людей, яким він повністю довіряє? Адже саме про це півтора року тому говорив тодішній керівник області, соціаліст, з усіх сил відпихаючи від себе подалі «нашоукраїнця» Івана Близнюка... Як оцінювати оті тривалі «відпускні» маневри соціаліста Іноземцева, що майже на два гарячі літні місяці залишили таку рідну йому Полтавщину без однієї з ключових посад в облдержадміністрації? І  що за таких обставин тим же чільним полтавським соціалістам рідніше — стан справ у своїй «вотчині» чи тепленькі керівні посади? Зрештою, чи варто дивуватися тому, що, як повідомив журналістам секретар обкому СПУ Микола Білокінь, на його пленумі днями була прийнята заява обласного комітету Соцпартії, в якій «цілком і повністю» підтримуються дії вождя Олександра Мороза у Верховній Раді й водночас рішуче засуджуються дії вчорашніх соратників із «Нашої України» та БЮТ. Що-що, а високі посади Сан Санич добувати вміє. Тож і приклад соціалістичним «вождикам» на місцях є з кого брати.