Літо — час консервації

      До «часу ікс», який настане 25 липня (коли спливає двомісячний термін з того часу, як уряд Юрія Єханурова склав свої повноваження перед новообраною Верховною Радою), лишається менше тижня. Якщо нового уряду до наступного вівторка не буде — в Президента з'явиться можливість розпустити Верховну Раду. Тож «дедлайн» наближається, натомість активності, яку в цих умовах мали б демонструвати прибічники нових виборів ВР, не видно.

      «Розпусний» сценарій можна втілити і недопущенням формування нового уряду (невізуванням кандидатури Януковича Президентом та блокадою голосування з цього приводу у ВР), і ще кількома способами. Юлія Тимошенко, приміром, позавчора висловила ідею, щоб її депутати разом із «Нашою Україною» масово відмовилися від депутатства, відтак парламент утратив більш як третину свого кадрового складу, що теж є підставою для розпуску. Щоправда, цей сценарій є ще більш нереальним, аніж перший.

      Але вся «сіль» полягає зовсім не в методах. А в тому, що ті політики, які раніше активно виступали за розпуск Верховної Ради й підносили до вуст мегафони з сиренами, вже, схоже, заспокоїлися. Ідея розігнати нинішні збори у будинку під куполом лунає не як мета, а просто як один із необов'язкових способів продовження боротьби. Якби політики (особливо це стосується бійців Тимошенко) щиро й напористо домагалися розпуску, вони б діяли більш потужно й масово — так, як це й уміє робити Юлія Володимирівна «кращих часів». Але часи зараз — не кращі. Кількадесят наметів у центрі Києва і кiлька сотень мітингувальників біля них — це зовсім не той Майдан, який міг би вплинути на розпуск Верховної Ради вкупі з її ліво-олігархічною більшістю.

      Хто знає, можливо, це прагматичний розрахунок політиків, яких зрадили (чи то пак «кинули») при формуванні коаліції й котрі розуміють, що розпустити парламент або неможливо, або ж, коли й можливо, то на перевиборах знову не вийде здобути більшість голосів. Інша версія — що депутати задовольнилися своїм статусом, зокрема, позавчорашнім поділом комітетів. Можливо, комітетський «тетріс» приніс комусь не менші кар'єрні перспективи, аніж ті, які склалися б за «помаранчевої» коаліції.

      Наприклад, Петро Порошенко, який раніше в розмовах із журналістами охоче моделював певні сценарії, котрі могли скластися після розпуску парламенту (наприклад, про можливість спільного блоку «НУ» й БЮТ), тепер не настільки категоричний щодо розгону Верховної Ради. «Розпуск Ради обов'язково відбудеться! Можливо, років через чотири», — зазначив Петро Олексійович у коментарі «Газеті по-київськи». Між іншим, Порошенко став головою Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, а може очолити ще й улюблений Бюджетний комітет. То, можливо, причина його позиції щодо розпуску парламенту і, відповідно, розгону «антикризової» коаліції» — саме в цьому?

       Зрештою, навіть сам факт участі «помаранчевої» опозиції в поділі комітетів було сприйнято як відмову від ідеї розпуску парламенту. Мовляв, якби хотіли розігнати ВР і справді за це боролися, то взагалі б не почали ділитися комітетами.

      Водночас БЮТівець Сергій Шевчук (тепер — заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції) зазначив у коментарі «УМ», що «це не зовсім так». «Наша думка є такою, що опозиція мусить мати важелі впливу, — зазначив пан Шевчук. — Одними з важелів є комітети. Опозиція мусить мати багато інформації, маємо захищати однодумців (не секрет, що можна чекати якихось репресивних дій з боку тих, хто інакше діяти не може). Насамкінець, опозиція має пропонувати своє рішення в комітеті, без законодавчих ініціатив ми зробити нічого не можемо. Ми використовуватимемо комітети для своєї боротьби».

      Ще один нардеп від БЮТ Андрій Шкіль (тепер — заступник голови Комітету в закордонних справах) в інтерв'ю «УМ» ще раз наголосив: депутат мусить працювати в комітеті, інакше не матиме навіть зарплати. «Але я наголошую: чи працює депутат в комітеті, чи ні — це не знімає з порядку денного нашої позиції щодо розпуску Верховної Ради», — каже пан Шкіль.

      Щодо розпуску, то зі Шкілем солідарний і його колега Шевчук. «Розпуск парламенту на даний час є чи не єдиним шляхом, щоб змінити ситуацію в країні. Адже прихід до влади «регіоналів», комуністів і соціалістів означає відступ від стратегічного напрямку і демократії років на десять-п'ятнадцять».

      Щоправда, словесна позиція БЮТ наразі залишається словесною позицією. Радикалізму, який у цьому випадку мав би бути притаманним «тимошенківцям», не помітно. Те саме можна сказати й про «Нашу Україну». Хоча й із однією поправкою: в «НУ» й раніше не надто клопоталися про розпуск Верховної Ради. А якщо й так, то лише частина блоку.

      Скажімо, Борис Беспалий — заступник голови Комітету з питань правової політики — вважає розгін парламенту недоцільним. «Хоча конституційні підстави для розпуску парламенту можуть виникнути, їх на сьогодні немає, — пояснює один із найактивніших депутатів від «НУ» кореспондентові «УМ». — Це правовий аспект. А щодо політичного, то нині склалася така ситуація, коли важко передбачити, за яким сценарієм пішли би ці вибори: сценарієм «лагідних» перегонів-2006, чи як у 2004-му — з протистоянням, дестабілізацією, одним словом, «кремлівська радість». До того ж, на мій погляд, розстановка політичних команд склалася на користь Партії регіонів. У них посилився адмінресурс, з'явилася самовпевненість, вони здатні мобілізувати виборців, у них нема розпорошеності. А такі обставини не надихають. Тому, в принципі, ведення таких розмов (про розпуск ВР. — Авт.) лише на користь Кремля».

      Власне, непевність «помаранчевих» у власних силах і може бути другою причиною, через яку вони не надто сильно виступають за розпуск головного законодавчого органу. Зважаючи на соціологію, після перевиборів найбільше шансів утворити коаліцію має якраз Партія регіонів. Натомість «помаранчеві» якщо й думають про розпуск, то бачать його в далеких перспективах. Скажімо, тоді, коли запрацює уряд, коли почнуться труднощі, можливо, кризи, якісь збурення. В такій ситуації й рейтингова схема може змінитися, а з нею й побільшало б перспектив. Можливо, тоді і з'явився б сенс у проведенні перевиборів. А зараз — пора відпусток. Пора консервації нового балансу влади — балансу на користь «Регіонів».

      Але останнє слово буде за Президентом. Він ще зважує, кого й куди вносити й виносити. Хоча видно: «кризова» коаліція — сильна, БЮТ і «НУ» — знекровлені, ідею розпуску Верховної Ради, згідно з соцопитуваннями, більшість народу не підтримує. А часу на роздуми залишилося менше тижня.

ПОЗИЦІЯ «ВУЛИЦІ»

      На формування комітетів у ВР, а саме — на той факт, що «помаранчеві» взяли в цьому участь, — негативно відреагувала «Пора». Ця партія, нагадаємо, проводить вуличну акцію, одним із завдань якої є розпуск Верховної Ради; в центрі Києва вже тиждень як стоїть наметовий табір «Пори».

      «Порівець» Андрій Юсов у коментарі «УМ» обурюється вчинком «помаранчевих». «В Україні закріпився синдром «конструктивної опозиції», коли на словах ти нібито виступаєш проти, а вчинки цього не підтверджують, — нарікає Андрій. — Поведінка БЮТ і «Нашої України» для мене є капітуляцією і фактичною відмовою цих сил від ідеї розпуску Верховної Ради. Вони перенесли це питання на відкуп Президента. Від цього парламенту ми тепер нічого не чекаємо. Нема Конституційного Суду, не працює уряд, тож наразі єдиним дієздатним органом влади, від якого можна чогось сподіватися, є Президент».

      За словами Юсова, після того як парламентська опозиція долучилася до поділу комітетів, «Пора» згорне свої акції з-під Верховної Ради. Вона планує перевести їх під секретаріат Президента.