Гарячих хлопців із Партії регіонів — з одного боку та БЮТ і «Пори» — з iншого перед Верховною Радою розділили спецзагони міліції. (Фото Володимира СТАДНИКА.)
«Орли Луценка» врятували Верховну Раду від захоплення. Напередодні вчорашнього засідання парламенту міліція затримала мікроавтобус із ланцюгами, замками та дерев'яними брусами, загорнутими в пакети з надписами «Пора». Як революціонер, пікетник і «блокатор» із неабияким стажем міністр внутрішніх справ Юрій Луценко одразу розкусив, що до чого: «Міліція знає про підготовку до блокування і ймовірного захоплення приміщення Верховної Ради, — попередив керівник МВС в інтерв'ю «Українській правді». — Ми ретельно відслідковуємо ситуацію і будемо робити все, щоб депутати могли потрапити до парламенту».
Депутатам, власне, потрапити до ВР не проблема — для того, аби їх туди не пропустити «під купол» будівлі на Грушевського, 5, довелося б перекрити принаймні три навколишні вулиці. Адже, окрім п'яти під'їздів безпосередньо до самого «цирку», пройти до сесійної зали можна через підземний перехід, увійшовши в будь-який із чотирьох будинків із парламентськими комітетами, що розташовані на вулицях Шовковичній, Грушевського та Садовій. Тож для відчайдухів із «Пори», які у вівторок зранку й справді намагалися заблокувати вхід до Ради, це було швидше показово-політичною акцією, ніж реальною метою.
«Показували» свою акцію «порівці» красиво й натхненно: полягали на гумові матраци перед чотирма з вищезгаданих входів до парламенту й приготувалися «дивитись, як через них переступатимуть народні депутати». Депутати переступати не поспішали (хоча кілька найбільш гарячих і необізнаних із картою парламентських маршрутів «регіоналів» спершу намагалися) й спокійно проходили до ВР через інші входи, які «превентативно» вже були заблоковані від «порівців» представниками Партії регіонів. Це хлопців та дівчат із «Пори» не дуже засмутило, позаяк насправді захоплювати Верховну Раду вони зовсім і не збиралися. Вони запевняють, що планують діяти винятково законними методами й сміються: мовляв, був би з ними Луценко — о, тоді, може, й варто було б спробувати [захопити ВР], а так...
А так «Пора» розпочала біля стін Верховної Ради безстрокову акцію під назвою «Розморожена демократія». Кілька десятків активістів полягали в межах загорожі навколо парламенту —пообіцяли лежати на матрацах доти, доки ВР не буде розпущена, а «зрадник Мороз не піде у відставку». На запитання кореспондентки «УМ», чи вистачить їх лежати п'ять років, милий, хоч і не дуже молодий хлопчина із бейджиком «Старшина» посміхнувся й розвів руками — в сенсі «відступати не збираємось».
По обіді «порівці» справді лежали під наглядом хлопців у «спецзагонній» амуніції. А тим часом «регіонали», які в Києві мають тимчасову «прописку» в синіх наметах, досить непогано проводили час: слухали «патріотичні» пісні на кшталт «Вставай, страна огромная» й «Там за туманами, вечными, пьяными, ждет Севастополь...» й обідали, розстеливши замість скатертин... державні прапори України.
Довелося авторці цих рядків поспілкуватися і з антиподами «порівців» — загадковими хлопцями у футболках Партії регіонів (це стосується тих, хто не був із оголеним торсом), які стіною перекрили рух на вулиці Грушевського одразу після перехрестя біля Будинку офіцерів, аби не пропустити «чужих». Хто для цих осіб «чужий», з'ясувати так і не вдалося.
«Це що означає?!» — обурювалися двоє жінок та літній чоловік, які хотіли приєднатися до мітингу перед парламентом (пані йшли під прапори БЮТ, літній мужчина прагнув влитися в лави «регіоналів»). «Ето значіт, дядя, что сєводня у тєбя другой маршрут», — вишкірилися молодики. «Дядя», щоправда, таки прорвався, провівши за собою й «тьоть»-опоненток — от де солідарність і порозуміння! А от на спробу кореспондентки «УМ» пройти слідом за ними хлопці наїжачилися: «Дєвушка, нє виводі (очевидно, «із сєбя». — Авт.), іді туда (на інший бік вулиці, де організували вузький прохід для мешканців житлових будинків. — Авт.)».
Треба віддати належне — щойно я сказала, що журналістка, мене майже пропустили. Хоча молодий чоловік із рацією в руках попросив пред'явити посвідчення. Показую й заодно цікавлюся: «А ви, взагалі-то, хто?» (від дальнього «сегмента» ланцюга — загалом хлопців із півтора десятка — лунає глузливе: «Коні в пальто»). Невинне запитання викликає таку реакцію, ніби журналістка «УМ» розповіла співрозмовникові анекдот — виявляється, потішила молодчика українська мова. «ВзОгОлі-то я — начальнік охрани», — гигикає парубок. Чиєї? «А хоть вашей — от станєтє дєпутатом, обращайтєсь». Скільки, питаю, коштують послуги такої «охрани»? «А у вас дєнєг нє хватіт, — знову шкіриться пацан. — Ми очєнь дорого стоім».
Але кореспондентка «УМ» таки свого домоглася. Отже, панове, якщо є бажання і дозволяє кишеня, можете найняти собі таку «охрану» всього лише... за «сто доларов в суткі». От тільки до кого звертатися — так і не ясно. Можливо, до Партії регіонів? Видавали ж вони комусь ті футболки...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
