Брукiвка не в змозі сидіти на Узвозі

15.07.2006
Брукiвка не в змозі сидіти на Узвозі

Біля майбутнього театру бруківкою «не пахне» . (Фото автора.)

      Перлина Києва — Андріївський узвіз — нині виглядає не надто привабливо: його добре відома бруківка рясно залита бетоном, у повітрі купа пилу, на дорозі — щебеню та піску. Звісно, туристам та киянам це не дуже до вподоби, надто вже злі на такі дорожні «метаморфози» місцеві торговці сувенірами. Кажуть, що «оновленим» Узвозом обурюються всі відвідувачі. Обличчя історичної вулиці від такої «окраси» й справді не виграє. Бетонні потоки подекуди позасихали горбами, і плями розлитого бетону солідних розмірів по всьому Узвозу не справляють приємного враження...

      «Це не дорогу залили бетоном, а людям — очі, — із запалом розповідає пані Наталя, продавець сувенірного краму на Андріївському. — Це ж обличчя столиці! Іноземці дивуються, запитують нас, що ж це сталося з Узвозом? Соромно ж... Зробили таку дорогу, як у селі!». За версією пані Наталі та її сусідки по торговому місцю, дорогу тут вчасно не відремонтували після зими, каміння чисто вибило, а тоді комунальники, мовляв, ураз залили узвіз великою кількістю бетону, який «знесли дощі, і он де він, подивіться, увесь лежить».

      Подібні закиди начальник шляхово-експлуатаційного управління Подільського району Києва Олег Хмарський (він, власне й, опікується узвозом) категорично відкидає. Мовляв, укріплювати дорогу бетоном на Андріївському доводиться щороку. Інакше ловити каміння (від дощів і невпинного автомобільного потоку брукiвка постійно вибивається) доведеться на Контрактовій площі. Щоправда, вулиця цього року після бетонної «обробки» виглядає все одно «нетрадиційно» — і на це є чимало причин — температурних, технічних.

      По-перше, на Андріївському узвозі (якраз навпроти музею Булгакова) кипить робота — тут зводять нове приміщення Театру на Подолі. Дорогу загородили і наскрізного проїзду вже немає. Відтак шлях до будмайданчика потерпає: бруківка, покладена тут ще з нагоди Олімпіади-80, не витримує постійних вантажівок із цементом та цеглою. Тому будівельники й зміцнили дорогу, заливши її бетоном. Виглядає це не надто естетично, але будівельники запевняють, що це питання часу. До того ж мистецтво вимагає жертв. Хоча б побутових.

      У комунальників своя «бетонна» проблема. «Раніше ми заливали розчин, і машини його верхній шар утрамбовували. А зараз наскрізного руху там немає, і бетон ще повністю не влігся, — пояснює Олег Хмарський, — із часом же дорога нормалізується».

      Сусіди будівельного майданчика — працівники музею Булгакова — ставляться до тимчасових незручностей, як і належить вихованим, культурним людям, — спокійно, із розумінням. Щось, звісно, їм і не надто милує око, будівельники трохи гримлять, але музейні працівники запевняють: усе в порядку, ви ж, мовляв, тільки подумайте, це за останні 15 років перший театр будується, треба потерпіти...

      Театр на Подолі й справді обіцяють зробити на найвищому рівні — елітарним. І буде він чи не єдиним у Києві палацом Мельпомени, де зможуть приймати європейські театральні колективи й постановки. «Нехай кияни не переймаються історичним виглядом узвозу, — запевняє Олег Іванович, — «Укрпольреставрацію», яка зводить будівлю театру, райдержадміністрація зобов'язала після проведення всього комплексу робіт повністю перекласти дорогу на узвозі від Боричевого Току до театру, де їздили вантажівки. До того ж під час будівництва до приміщення все одно б прокладали каналізацію, опалювальну систему й перерили б дорогу. І бетон на бруківці тут ні до чого».

      Як запевняють будівельники, після закінчення усіх робіт узвіз буде виглядати по-новому гарно — уже відпрацьовану бруківку покладуть заново, усе приберуть. Верхню ж частину узвозу мають взяти на себе комунальники. А відбудеться це на початку наступного року — саме тоді запланована здача театру. За словами директора Київського драматичного театру на Подолі Віталія Малахова, «під дах» приміщення планують здати у вересні цьогоріч. Якщо все йтиме за планом, то вистави у театрі почнуться вже у березні — квітні. А щодо проблем із бруківкою, то пан Віталій певен: будівництво — не найбільша їй кривда. «Наші вантажівки їздять лише знизу Андріївського узвозу,— зазначає Віталій Малахов, — а чому ж тоді дорога така розбита зверху?». 

      Відтак найгостріша проблема — це постійний автомобільний потік на узвозі всупереч офіційній забороні. На Андріївському мають ходити люди. Тоді й бруківку, можливо, «приклеювати» до дороги бетоном не доведеться.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>