У віці 60-ти років помер гітарист, композитор та засновник легендарної британської групи «Пінк Флойд» Сід (справжнє ім'я — Роджер) Барретт. «УМ» подавала велику розповідь про цю непересічну особистість британської рок-сцени на початку цього року з нагоди 60-річчя Барретта. Прес-секретар групи «Пінк Флойд» повідомив: «Він помер природною смертю». Відомо, що впродовж останніх років Барретт потерпав від важкої форми діабету. Він помер наприкінці минулого тижня, але про смерть було повідомлено лише позавчора ввечері.
Роджер «Сід» Барретт походив з англійського міста Кембридж, де і познайомився з двома іншими майбутніми «пінкфлойдівцями»: Роджером Уотерсом та Девідом Гілмором. Група була заснована 1965 року і Барретт був ідейним натхненником колективу та автором більшості пісень перших двох альбомів «Пінк Флойд»: The Piper at the Gates of Dawn та A Saucerful of Secrets. Хоча Барретт визначив музично-артистичний напрямок розвитку групи на багато наступних років, його лідерство та перебування в групі було недовгим. У зв'язку з проблемами з наркотиками та психічним здоров'ям Барретт змушений був залишити групу через два роки після її заснування.
Члени групи ніколи не заперечували того велетенського впливу, який мали на них ідеї Барретта навіть після його виходу з «Пінк Флойд». 1975 року, коли група перебувала в зеніті слави, Баррету було з вдячністю присвячено одну з кращих пісень у всьому доробку «Пінк Флойд» — Shine On You Crazy Diamond («Сяй же далі, божевільний діаманте»).
Після виходу з групи Барретт видав два сольні альбоми, які мали успіх у вузькому колі його найвідданіших фанатів. А потім він і взагалі усамітнився аж до самої смерті у своєму рідному Кембриджі. Британська музична преса згадувала про нього як про «мовчазного генія», молоді сучасні музиканти копіювали його стиль, а фани їздили до Кембриджа та через огорожу підглядали, як «геній» копирсається у своєму садочку. Барретт незмінно залишався і залишиться культовою фігурою.
Вiн мав вплив на всю британську рок-сцену. Бі-Бі-Сі наводить слова біографа Барретта — Тіма Уілліса, який сказав: «Якби не було його, то навряд чи Девід Боуї був би на цей час тим, ким він став. Після Сіда Arnold Lane до цього часу залишається однією з улюблених пісень Боуї. Я впевнений, що композиції Барретта Arnold Layne і Emily Play будуть пам'ятати вічно».