Конфлікт, який повільно тлів упродовж півроку між частиною викладачів Косівського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та виконувачем обов'язків ректора Марією Гринюк, минулого понеділка вихлюпнувся зі стін ВНЗ на майдан перед будинком районної влади. Близько двох десятків протестувальників поставили чотири намети й оголосили безстроковий страйк із вимогою до Міністерства освіти та науки України звільнити в. о. ректора, котра перебуває на посаді керівника вже третій термін.
«Ми вийшли на майдан, — сказав учора по обіді у розмові з кореспондентом «УМ» викладач композиції, рисунка, живопису та скульптури Іван Парипа, — аби не перешкоджати вступній кампанії, яка розпочалася в інституті. Ми виступаємо проти методів керівництва пані Гринюк, які не вписуються в морально-етичні рамки, і вимагаємо її усунення з посади. Педагогічний колектив розколовся на дві антагоністичні групи, що, звісно, негативно впливає на мікроклімат в інституті та навчально-виховний процес. Опозиціонерів, особливо пенсійного віку, почали тотально звільняти з роботи. Нашу позицію підтримує керівництво районної влади і творча інтелігенція Косівщини. Під зверненням підписалося близько півсотні відомих косівчан, зокрема заслужені майстри народної творчості та лауреати Шевченківської премії.
Голодуватимемо до кінця тижня, а потім, залежно від реакції міністерства, будемо визначатися з подальшими діями. Ми не можемо зрозуміти ситуації в державі, коли міністри вилітають з крісел, як пробки від шампанського, а нашу в. о. ректора Марію Миколаївну, всупереч закону, ніщо не може зрушити з керівної посади».
Почути контраргументи керівника інституту, проти якої страйкує бунтівна частина педагогів, не вдалося — з минулого понеділка пані Гринюк перебуває на лікуванні в одному з львівських шпиталів. На думку тимчасового виконувача обов'язків ректора інституту Василя Дудки, висловлену вчора «УМ», конфлікт підігрівають зацікавлені сторони із-за меж ВНЗ, оскільки тривалий час не вирішується дилема щодо приєднання інституту або до структури Прикарпатського національного університету, або до Львівської академії мистецтв.
«Я б дуже хотів, — сказав пан Василь, — аби ситуація не набувала такого войовничого характеру. Нам усім треба шукати компромісу і порозуміння, не забуваючи про престиж інституту».