Влад Каськiв i Євген Золотарьов. (Фото Ірини ЧЕРЕПИНСЬКОЇ.)
«Революція не закінчується» — таким був лейтмотив учорашньої прес-конференції лідерів партії «Пора» — тієї самої, яка була одним із рушіїв Помаранчевої революції, а за рік після того програла парламентські вибори. Тепер ці хлопці оголошують «про початок організованого опору проти комуністів, зрадників та сепаратистів у Верховній Раді України у вигляді акцій громадської непокори, які здійснюватимуться у спосіб ненасильного та безперервного пікетування парламенту аж до відновлення народовладдя в Україні».
Член політради «Пори» Владислав Каськів заявив, що його партія оцінює політичну ситуацію, що склалася після формування так званої «антикризової» коаліції, як загрозливу для існування Української держави, її суверенітету, територіальної цілісності та європейського вибору. Представник партії відзначив, що Верховна Рада не має права приймати жодних рішень, поки не обрано Конституційний Суд і поки Головою парламенту залишається «ганебний зрадник своїх виборців Олександр Мороз».
Інший член політради «Пори» Євген Золотарьов обіцяє: революція не закінчується, а отже, вже в середу на вулицях Києва можна буде побачити відомі всім прапори та бандани «Пори». Активісти діятимуть суто в рамках закону, тому всю відповідальність за провокації партія покладає на своїх політичних опонентів. Уже завтра відбудуться масові заходи за участі 2—3 тисяч громадян. Крім акцій громадянської непокори, фракції «Пори» у місцевих радах будуть ініціювати звернення цих рад до Президента з метою розпуску збанкрутілого парламенту. А поки що «Пора» звертається до блоків Юлії Тимошенко та «Наша Україна», аби вони самостійно припинили повноваження цього складу Верховної Ради.
Водночас пан Каськів підкреслив, що відповідальність за виникнення складної ситуації в країні мають нести «помаранчеві» політичні сили, які, борючись за посади, не змогли виконати свою історичну місію — об’єднати націю та здійснити швидкі й радикальні реформи в країні. Це, на думку «Пори», свідчить про необхідність заміни всієї старої політичної еліти, незалежно від належності до «помаранчевого» чи «синього» табору.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
