Iсторична мить: мер мiста з капсулою й кельмою. (Фото Євгена КОЛЕСНИКА.)
Сьогодні розпочнуться будівельні роботи зі зведення Подільсько-Воскресенського мостового переходу. Про це журналістам повідомив учора на виїзній апаратній нараді київський міський голова Олександр Омельченко після того, як разом із начальниками головних столичних управлінь і журналістами об'їхав території, через які простягнеться майбутній міст-велетень.
Востаннє подібний міст таких розмірів — Південий — будували 13 років тому. Тож цей проект уже зараз претендує стати наймасштабнішим за останнє десятиліття.
Утім навіть ці аргументи були непереконливим поясненням причини, заради якої треба було піднятися зрання в останній робочий день тижня, аби встигнути на його оглядини. Журналістам не влаштовували звичної прес-конференції і не давали коментарів. Акулам пера довелося буквально за день «перекваліфікуватися» в архітекторів, інженерів і будівельників одночасно.
У біганині за конструкторами, картами майбутнього мосту, які розгортали просто на дворі біля «точок» і мітили позначками лінії майбутніх станцій, камерами телевізійників і просто зіваками, все остаточно змішалося. «Люди, а міст, міст мені покажіть!» — заволав врешті хтось із нетерплячих. «Ну, ось тут він і буде», — заявили журналістській братії, вказуючи на якусь невелику ділянку із сірим стовпом біля ріки Десенки. «І це все? — вигукнула я обурено. — А який же він буде, цей міст?». Щоб заспокоїти обурених журналістів, нам показали комп'ютерні версії майбутнього вигляду набережної Дніпра з мостом. Стягнений за допомогою сталевих вантів, майбутній Подільсько-Воскресенський нагадав Московський міст. «А воно й не дивно, — прокоментував мій колега, — інженер один». Як з'ясувалося, майбутню переправу спроектував головний інженер проекту Георгій Фукс. Йому, до речі, належать розробки всіх київських мостів, крім Патона.
Сам майстер не приховує задоволення: нарешті його дітище втілять у життя. «Необхідність цього моста назріла ще у 80-х роках, тоді ж ми його розробили, але проект постійно гальмували через відсутність грошей. Зараз кияни вже не можуть обійтися без нього», — розповів Георгій Борисович.
За його словами, Подільсько-Воскресенський перехід розтягнеться на 7 кілометрів. На всьому його шляху доведеться будувати багатоярусний шестисмуговий міст через Дніпровську гавань, рити тунелі метро і навіть зносити дачі жителів Русанівських садів. Втім такі свої дії експерти виправдовують благородними цілями. Міст, нібито, повністю розв'яже проблему доставки у центральні райони Києва мешканців Лівобережжя — троєщан та воскресенців.
Учора на «лисуватій» галявині біля річки Десенки мер Києва Олександр Омельченко заклав капсулу для нащадків на місці осі майбутнього мосту. «Весь грудень тут триватимуть будівельні роботи. Почнемо працювати вже завтра, і якщо не буде збоїв, через чотири роки ми з вами проїдемо по цьому мосту», — пообіцяв столичний батько.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
