Депутатський корпус Індустріальної районної ради в Дніпропетровську суттєво поповнився новими обличчями. Навіть «Народна опозиція» Наталі Вітренко проштовхалася. Її вельми характерним представником виявився дитячий тренер з шахів Віталій Горєлик.
«Темною конячкою» вважати його не випадає. У Дніпропетровську Горєлик відзначається неабиякою активністю у з'ясуванні стосунків із керівниками навчальних закладів, з якими йому довелося співпрацювати. Окрім того, Віталій Симонович має ще й письменницький хист — зокрема, минулого року видав 256-сторінкову книгу «Сходинки шахової гри» (російською мовою), яка «є посібником для початківців та досвідчених шахістів і охоплює дебют, міттельшпіль, а також методику викладання шахів».
У своєму посібнику автор охоплює й теми, далекі від міттельшпіля, зате близькі до... національної політики й державного будівництва. «Чим пояснити феномен масового злодійства в Україні? У Росії люди чесніші й порядніші», — заявляє Віталій Горєлик на сторінках книги, яку присвятив батькові Симону Ісааковичу. Цитуємо далі: «Україна дала величезну кількість зрадників та дезертирів... Думаючи про це, я бачу рядового українця, не спроможного відстоювати свої права, часто схильного до необов'язковості, зради, підлості... Український фашизм доти діятиме таким чином, доки українці не стануть дружним та монолітним народом. Але цього не буде ніколи...»
Щирості Віталієві Симоновичу не позичати. У своєму підручнику він розповідає й про чимало інших цікавих речей, котрі ніяк не пов'язуються з шаховою грою. Може, якомусь початківцю перед оволодінням азами древньої гри корисно буде дізнатися про те, що його вчителеві Горєлику ще в 16-річному віці у Гомельськiй обласнiй психiатричнiй лiкарнi поставили діагноз «шизофренія» із записом в історії хвороби «Хворий на шахи». Віталій Симонович пише, що протягом довгих 12 років домагався своєї психіатричної реабілітації, доки суд у тому ж білоруському Гомелі його не реабілітував.
Офіційне повернення до когорти здорових людей, щоправда, виявилося досить оригінальним. У газеті «Форум» з'явилося оголошення про те, що Горєлик Віталій Симонович «спроможний задовольнити найненаситнішу жінку». «Викладач, журналіст, письменник, надійний і чесний» — коротка характеристика додавала значимості образу новітнього Казанови. І все це — з указанням повної домашньої адреси і телефону... школи, в якій тоді працював нинішній народний обранець від Блоку Вітренко. Можна собі уявити стан працівників навчального закладу, котрі почали приймати телефонні дзвінки від «найненаситніших жінок». Отож Віталієві Симоновичу довелося звільнитися зі школи не від доброго життя.
До речі, свого часу інші, суто шахові пасажі з підручника «Сходинки шахової гри» знайшли відгук на сторінках фахового часопису «Шахматное обозрение», що видається в Санкт-Петербурзі. Тренери Костров, Яковлєв та Нейзберг написали статтю-рецензію під назвою «Сходинки злодійства», в якій засвідчили, що Горєлик переписав свої «Сходинки шахової гри» з програми підготовки юних шахістів 4-го та 3-го розрядів авторства В. Голеніщева. У більшості уроків дніпропетровський плагіатор не змінив жодного слова, навіть коми стоять одна до одної! А пітерський майстер шахів Шушпанов був шокований ще й тим, що його Горєлик записав як рецензента своєї книги, хоча росіянин про це й гадки не мав.
«Ми — не росіяни», — пише у своїй книзі нинішній депутат-«вітренківець» від імені українців, поливаючи цих же українців найгидкішим брудом. Хоча сам у тій же книзі зізнається, що є «фактично євреєм».
...Свобода друку, певна річ, велике наше завоювання. Проте іноді вона переходить межу здорового глузду...