«Етноліто» в гостях у Гоголя

      Є в Миколи Гоголя повість «Вечір напередодні Івана Купала» — «бувальщина, розказана дячком ***ської церкви». Після народних гулянь минулого тижня цю історію на новий лад можуть розповідати кілька тисяч мешканців Полтавщини, здебільшого — Шишацького району й села Гоголеве (колишня Яновщина), де народився великий письменник. Адже саме тут відбулися вже 19-тi Купальські ігри, які цього разу набули неймовірного розмаху й мали перерости у фестиваль під назвою «Етноліто».

      Сцена на березі сільського ставка — з найкращим звуком і світлом, обставлена не гірш ніж у столиці. Складу учасників фестивалю — гурти «Гайдамаки», «Мандри», «От вінта», ВІА «Кобза», «Оркестр Янки Козир», «Хорта», Анжеліка Рудницька — також могло б позаздрити київське Співоче поле. Крім того, ясна річ, традиційна Марена, русалки, водяник та інша чортівня, пущені на воду вінки, запалене вогнище, виставка-продаж виробів народних майстрів, навіть показ «купальської» колекції вбрання від дизайнера Олександри Шаповалової. Таке «Етноліто» зініціював народний депутат Микола Томенко, підтримали — його грошовиті колеги із фракції БЮТ та Полтавська облрада.

      Полтавщина — бо в Томенка зараз «пунктик» на Гоголя, і заступник лідера БЮТ прагне привернути увагу всієї України до гоголівських місць та їхніх проблем. За три роки до 200-річчя письменника історик і депутат хоче донести до громадськості думку: «В силу різних обставин Микола Гоголь досі не став повноцінною складовою українського іміджу, хоча насправді за цінностями, духом та світосприйняттям Гоголь є виразно українською людиною, яка змогла через свої твори продемонструвати романтичність та незбагненність української душі, волю та силу українського характеру, багатство та різноманіття української культури. Немає сумніву, що Гоголь є великим українським письменником». Відтак, вважає Томенко, до ювілею Миколи Васильовича варто подбати про його малу батьківщину, оновити садибу в Гоголевому, відбудувати знищену за совітів батьківську церкву в цьому ж селі.

      До речі, на спорудження храму, проект якого вже завершується, під завісу концерту від імені депутата виписали символічний чек на 15 тис. грн. (сам Томенко не зміг приїхати через коаліційні колізії в парламенті). «Ех, нам би ще дерев'яні сходи в садибі Миколи Васильовича підновити, дах у флігелі традиційним очеретом замість тимчасового шиферу покрити, — просить присутніх журналістів хранителька гоголівських музеїв Катерина Денисівна. — Передайте в Київ, хай звернуть на нас увагу. Бо соромно таке убозтво, як зараз, екскурсантам з усього світу показувати».

      ...Полтавські хлопці й дівчата, для яких ці легендарні місця — рідний дім і буденне тло, з нагоди фестивалю вбралися, наче на випускний бал. Молодь — та, яка не стояла в черзі по дешеву горілку й просто дармові за київськими мірками шашлики, — шаленіла під сценою. Не відставали й деякі лiтнi сiльськi жiнки! Авжеж, таке буває тут не щодня й не щороку. Скажімо, «Гайдамаки» щойно приїхали з Німеччини, де представляли музичну Україну для гостей футбольного чемпіонату. Свою програму Ukraine Calling та старі відомі пісні напівголі «воїни світла» відкатали для Шишаччини з не меншою самовіддачею, ніж для «мундіалю». «Ми підтримуємо язичницькі свята, бо вважаємо, що це нічим не заважає християнству. Треба вивчати й одну релігію, й іншу. Тому до найбільшого поганського свята — Івана Купала — ми ставимося дуже прихильно, — каже вокаліст Олександр Ярмола, вбраний лише в чорні шаровари. — Нам дуже імпонує «Етноліто», свято Купала й творчість Гоголя, який має безпосереднє відношення до цих місць. Він хоч і писав російською мовою, але був самодостатнім письменником-містиком».

      Організатори свята під розкішний феєрверк пообіцяли поєднати в Гоголевому традиційне свято Івана Купала з великим концертом і наступного року. Крім того, фонд Томенка «Справедлива країна» планує проводити подібні фестивалі чотири рази на рік — у кожну пору. Зокрема, «Етновесна» має пройти на волинській батьківщині Лесі Українки.

      А наприкінці «Етноліта» через купальське вогнище не стрибали. Надто воно було велике. Та й повпивалися хлопці добряче...